131] Так міркував він і ждав. До нього Ахілл наближався,
132] Мов Еніалій — Арей войовничий — в шоломі гривастім.
133] Ясень страшний пеліонський на правім рамені у нього
134] Злегка похитувавсь, мідь його зброї блищала світлистим
135] Сяйвом вогню чи промінням яскравого сонця на сході.
136] Ректор же, щойно побачив його, затремтів. Не посмів він
137] Ждать його й кинувсь тікать, за собою лишаючи браму.
138] Слідом погнався Пелід, на швидкі покладаючись ноги,
139] Так же, як сокіл у горах, з пернатих усіх найбистріший,
140] Легко під хмарами гонить сполохану горлицю дику
141] Й мечеться там на всі боки, а сокіл із клекотом хижим
142] Швидко її настигає, здобичі прагнучи серцем.
143] Рвавсь так Ахілл уперед, та вздовж іліонського муру
144] З трепетом Ректор тікаючи, дужими рухав коліньми.
145] Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром,
146] Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим.
147] До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці
148] Витоки звідти дають течії вирового Скамандру.
149] Теплою перша струмує водою, і завжди парує
150] Хмара над нею густа, як дим лісового пожару.
151] Друга ж і влітку холодним як лід струменіє потоком,
152] Наче той град крижаний або снігу завія студена.
153] Поряд із ними — просторі, обкладені каменем гладко,
154] Гарні водойми, що в них блискуче вбрання своє мили
155] Жони прекрасні хоробрих троян та їх доньки вродливі
156] В мирні часи, як сюди не приходили вої ахейські.
157] Мимо промчали вони, той — рятуючись, той — здоганявши.
158] Сильний попереду мчав, настигав же, як вихор, багато
159] Дужчий від нього, — не бик-бо жертовний, не шкура бичача
160] Ціллю була їм, як це в бігових перегонах буває, —
161] Тут же ішлося за Ректора душу, впокірника коней.
162] Як в бігових перегонах, змагання мету обминувши,
163] Однокопиті проносяться коні, й їх жде нагорода —
164] Мідний триніг або жінка — на шану померлого мужа, —
165] Так вони тричі оббігли навколо Пріамове місто
166] В дужім бігу, аж стали дивитись на них і богове.
167] Отже, почав тоді мовити батько людей і безсмертних:
168] "Горе! На власні очі я гнаного круг Іліона
169] Любого воїна бачу, журбою за Ректора тяжко
170] Серце моє засмутилося! Скільки биків круторогих
171] Він на ущелинах Іди в верхів'ях і в високоверхій
172] Трої мені попалив! Сьогодні ж Ахілл богосвітлий
173] Гониться швидко за ним круг священного міста Пріама.
174] Отже, богове, подумайте й пильно тепер обміркуйте,
175] Чи врятувати від смерті його, чи дозволить Пеліду
176] Все ж подолать його, хоч він великою доблестю славен".
177] В відповідь мовить богиня йому ясноока Афіна:
178] "Батечку наш темнохмарний, о що ти сказав, громовладче!
179] Смертного мужа, якому давно вже приречена доля,
180] Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити.
181] Дій, як волієш, та ми, усі інші боги, з цим не згодні".
182] Відповідаючи, так їй сказав на це Зевс хмаровладний:
183] "Трітогенеє, дитя моє любе, не бійся! Хоч часом
184] І не ласкаво я мовлю, до тебе я завжди прихильний.
185] Зробиш, як розум підказує, хай тебе це не спиняє".
186] Те, що він мовив Афіні, було і самій їй до серця, —
187] Кинулась швидко вона із високих вершин олімпійських.
188] А прудконогий Ахілл безустанно за Гектором гнався.
189] Наче на оленя юного пес по узгір'ях полює,
190] Вигнавши з лігва, й жене по ярах та ущелинах диких,
191] Той, хоч умкне на хвилину, у хащах густих затаївшись,
192] Пес по сліду його знайде й женеться за ним, поки схопить.
193] Так від Пеліда не міг прудконогого й Гектор умкнути.
194] Скільки не кидався він, щоб Дарданської брами добігти
195] 1 заховатись під захистом міцно збудованих мурів,
196] Де б і трояни його захистили, стріляючи зверху,
197] Стільки й Пелід забігав наперед і на голу рівнину
198] Знов одганяв його, сам же міської тримався твердині.
199] Як уві сні не впіймать чоловікові іншого мужа —
200] Ані цей утекти, ані той наздогнати не може, —
201] Так ні настигнуть Ахілл, ані Гектор не міг і умкнути.
202] Як пощастило б од Кер ухилитись йому і від смерті,
203] Коб Аполлон дальносяжний востаннє йому не з'явився
204] На допомогу, надавши снаги й підбадьоривши ноги?
205] Воям ахейським кивав головою Ахілл богосвітлий
206] Ратищ на Гектора довгих і стріл гірких не метати,
207] Щоб не здобув би хто слави, а він тоді б другим лишився.
208] А як обидва вони до джерел учетверте добігли,
209] Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,
210] Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті —
211] Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла,
212] І посередині взяв. Долі Гектора день похилився,
213] Вниз, до Аїду пішов, — Аполлон одвернувся од нього.
214] До Пелеона ж богиня прийшла, ясноока Афіна,
215] Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате:
216] "Зевсові любий Ахілле ясний! Сподіваюся, нині
217] До кораблів принесемо з тобою велику ми славу,
218] Гектора, хоч і який він неситий в бою, подолавши.
219] Не пощастить відтепер йому більше від нас ухилятись,
220] Не допоможе і Феб дальносяжний, хоч як би старався
221] Й повзав у Зевса в ногах, у егідодержавного батька.
222] Тож зупинись на часину й спочинь! А сама я подамся
223] До Пріаміда й схилю його вийти на бій із тобою".
224] Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй скорився.
225] От зупинивсь він і сперся на ясен свій мідяногострий.
226] І до божистого Гектора миттю вона поспішила,
227] Постать Дейфоба прибравши і голос його неослабний,
228] Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате:
229] "Любий, як тяжко Ахілл утісняє тебе прудконогий,
230] Гонячи швидко навкруг священного міста Пріама.
231] Отже, спинімось, заждім його й будемо вдвох боронитись!"