293] "Горе, як жалко мені відважного духом Енея!
294] Здоланий сином Пелея, він скоро зійде до Аїду,
295] Тож, нерозумний, послухався лучника він Аполлона,
296] Той же від нього печальної згуби уже не відверне.
297] Тільки ж навіщо він має, безвинний, страждання терпіти
298] Через гризоти чужі? Тож завжди він любі приносив
299] Жертви безсмертним богам, що в широкому небі домують.
300] Ну ж бо, смертну тепер відведімо від нього загрозу,
301] Щоб не прогнівавсь Кронід, коли справді рукою Ахілла
302] Буде убитий Еней. Судилось йому врятуватись,
303] Щоб не без сліду пропав і не без нащадків лишився
304] Рід Дардана, якого Кронід уподобав найбільше
305] З-поміж синів, що смертні жінки породили від нього.
306] Став-бо Кронідові рід Пріамів уже ненависний.
307] Правити нині троянами буде Енеєва сила
308] Й діти дітей, що мають од нього іще народитись".
309] В відповідь мовила так велеока володарка Гера:
310] "Сам ти, землі потрясателю, в серці своєму розмисли,
311] Чи врятувати Енея, чи дати Ахіллові змогу,
312] Сину Пелея, приборкать його, хоч який він могутній.
313] Ми-бо обидві багато разів уже клятви давали
314] Перед богами безсмертними, я і Паллада Афіна,
315] Що од троян одвертать ми не будемо згубної днини,
316] Навіть тоді, коли Троя уся нищівним запалає
317] Полум'ям, що войовничі запалять синове ахеїв".
318] Слово почувши таке, Посейдон, землі потрясатель,
319] Крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну
320] Рушив туди, де стояли Еней із славетним Ахіллом.
321] Темною млою тоді оповив він Ахіллові очі,
322] Сину Пелея; спис ясеновий, загострений міддю,
323] Вирвав з міцного щита у відважного духом Енея
324] Й тут же відразу поклав його перед стотіами Ахілла,
325] Потім підняв над землею і з розмахом кинув Енея.
326] Через численні героїв загони і коней численних
327] Перелетів Еней тоді, кинутий бога рукою,
328] І опинився на самім краю многотрудної битви,
329] Там, де, до бою готуючись, лави кавконів стояли.
330] Близько туди підійшов Посейдон, землі потрясатель,
331] І, до Енея звертаючись, слово промовив крилате:
332] "Хто із безсмертних богів осліпив тебе нині, Енею,
333] Що з Пелеоном безстрашним ти збройно готовий змагатись,
334] Він же багато сильніший за тебе й безсмертним любіший?
335] Тож відступи перед ним, де й коли б він тобі не зустрівся,
336] Щоб не потрапить в оселю Аїдову, всупереч долі.
337] А коли жереб лихий і загибель Ахілла настигнуть,
338] Сміло виходь з ворогами у лавах передніх змагатись, —
339] З інших ахеїв ніхто із плечей твоїх зброї не зніме".
340] Все роз'яснивши, лишив Посейдон по цій мові Енея
341] І, дивовижну одвівши імлу, він Ахіллові очі
342] Знов прояснив. І здивовано той навкруги оглянувся,
343] Тяжко зітхнув і до свого відважного серця промовив:
344] "Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі!
345] Спис мій лежить на землі, та ніде я навколо не бачу
346] Мужа, в якого я кинув його, наміряючись вбити!
347] Бачу напевно тепер, що безсмертним богам таки справді
348] Любий Еней. Я ж гадав, що він марно тоді похвалявся.
349] Хай забирається геть! Зі мною він битися збройно
350] Більше не схоче, радіючи з того, що смерті уникнув.
351] Зараз же — час мені в бій войовничих закликать данаїв,
352] Вийти насупроти й інших троян випробовувать сили".
353] Мовив і, так ідучи, підбадьорював кожного мужа:
354] "Нині не стійте здаля від троян, богосвітлі ахеї,
355] Муж проти мужа виходьте, збройно готові змагатись.
356] Важко одному мені, хоч який би не був я могутній,
357] Воїв долати стількох і збройно із ними змагатись.
358] Навіть Арей, хоч і бог він безсмертний, і навіть Афіна
359] Встоять під пащею бою такого, проте, не здолає.
360] Те, що силою рук або ніг чи поривом одваги
361] Зможу, робитиму все до найменшого я, запевняю,
362] Кинуся прямо в ворожі ряди, й не радітиме, певно,
363] Той із троян, хто на спис наскочить мій мідяногострий!"
364] Так бадьорив він своїх. А тим часом осяйливий Гектор
365] Лунко гукав до троян, закликаючи йти на Ахілла:
366] "Трої сини гордовиті, не бійтеся ви Пеліона!
367] Міг би і я на словах із самими безсмертними битись,
368] А на списах небезпечно: вони набагато сильніші.
369] Тож і Ахілл — не всі свої виконать може погрози:
370] Збудеться дещо, а дещо розсиплеться вже й з півдороги.
371] Я проти нього іду, хоч руками він з полум'ям схожий,
372] З полум'ям схожий руками, могуттю — з залізом блискучим".
373] Так бадьорив він троян. І списи свої вгору піднесли
374] Трої сини. І зійшлись вороги, й залунали їх крики.
375] Раптом з'явивсь перед Гектором Феб-Аполлон і промовив:
376] "Гекторе, в лавах передніх у бій не вступай із Ахіллом!
377] Краще тримайся у натовпі, між сум'яття бойового,
378] Щоб не поцілив він списом чи зблизька мечем не ударив".
379] Так говорив Аполлон. І, голос божистий почувши,
380] Жахом охоплений Гектор в юрбу вояків заховався.
381] В час той Ахілл налетів на троян в бойовому пориві
382] З криком жахливим. І першим славетного вбив Отрінтіда
383] Іфітіона, що був вожаєм численних народів.
384] Городоборцю Отрінту Наяда його породила
385] В Гіді, квітучім краю, біля снігом укритого Тмола.
386] Біг напрямки він, і стрів його списом Ахілл богосвітлий,
387] В голову вцілив йому, і навпіл вона розкололась.
388] Тяжко він гримнув об землю, і скрикнув Ахілл богосвітлий:
389] "От ти лежиш, Отрінтіде, із воїв усіх найстрашніший!
390] Ось де знайшла тебе смерть, а твій край — узбережжя Гігеї-
391] Озера, де й твій наділ, що від батька прийняв ти у спадок,
392] Близько водоверті Герма й багатого рибою Гіллу".