ШЕПТУН
ТА ІНШІ МЕДИЧНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ РЕЧІ
Із заяви заслужених діячів
На будь-які умови згодні,
Шукаєм місце в пам’яті народній.
Без перемін
Утішав щороку баранів,
що гіршим він не стався.
Як вовком був,
так вовком і зостався.
Із циклу "Корисні поради"
Така тобі моя порада вяща:
За ручку взявшись — не спіши.
Або пиши, мій друже, краще,
Або ще краще — не пиши!
Готові ризикувати
Полководці — люди звитяжні,
У битвах сміливі й відважні,
Готові хоч літ із сто воювати,
Бодай і заради ідей.
Ще й готові життям ризикувати,
Щоправда, інших людей.
Мирний вояка
Військовослужбовцю Марині Р.
Ти гадала, що я — полковник,
А я всього лише твій —
поклонник.
Без звань і погон,
хоча воювати я рад.
На інтимному фронті
я завше солдат.
Домашня філософія
То молодість швидко,
ой швидко біжить,
А до старості треба,
ще треба дожить.
Її кредо
— Треба рішучіше
братися за еволюцію
Р-революції,
Нам ні до чого трибунні
тири-пири! —
Із кредо Сокири.
Миколі Сому, автору книги "Б’ю чолом"
Б’є чолом Микола Сом,
Бо міцнющий в нього лоб є.
Ще частіш Микола Сом
Сміхом б’є,
А не чолом.
Анатолію Прохоренку, доценту за вченим званням та посадою і гумористу за покликанням
Тут потрібний, напевне, юрист,
Щоб вивести точний процент:
Серед доцентів він номер один
гуморист,
Між гумористами —
перший доцент!
Нові часи
Ой програла любов
адюльтеру,
Як друкарська машинка
комп’ютеру.
Не там знайшли
Шукали письменників
у реєстрі літератури
вічному,
А познаходили їх
в Довіднику СПУ
біо— бібліо-
графічному.
Рацуха
Якщо народному депутату
(Хоч демократу,
а хоч комуністу)
Відкладати сто років зарплату,
Копієчку до копійки,
Нічого, даруйте, не їсти,
А пити тільки відвійки,
То тільки тоді вдасться йому
Нарешті купити
дачу в Криму.
Не беруть...
Ой свистів один Брем :
Ми, мовляв, не берем...
Не берем,
Не берем....
Так свистів один Брем.
І то правда є — не беруть,
коли... не дають.
Але в тому то й суть,
Що Бремам несуть.
Мій приятель свисток
Вже не зарадиш тій біді,
(Минулому немає вороття
І на один виток):
Мій приятель Свисток,
Веселощів дитя,
Отямивсь лиш тоді,
Як просвистів життя.
А ти,
Читачу мій,
Свисти!
І — розумій:
Ця байка не для тебе,
Так просто... треба.
З медично-профілактичних порад
Якщо натура в тебе злюща,
А ти не хочеш бути злюкою,
То перш, ніж ближнього
обляпувать грязюкою,
Дізнайсь спочатку,
чи вона цілюща?
Трагедія спортсмена
Які він штанги піднімав,
Яку вагу долав,
яку він силу мав,
Як стрімко йшов
його спортивний злет!
А підірвавсь важкоатлет —
Читачу мій затям! —
В погоні за легким життям.
Балада про ту користь,
яку приносять фізичні вправи
Перед начальством з грацією
й пластикою
Постійно спину гне Самусь.
А називає те чомусь —
Виробничою гімнастикою.
Вірить Самусь у таку фізкультуру.
Дуже корисна така фізкультура!
Зберігає вона не тільки фігуру:
Із нею Самусь уже й сам —
ФІГУРА!
Балада про падіння
Керівний товариш
за кар’єру власну
дуже хвилювався:
— Ой, боюсь падіння,
високо ж піднявся!
І у бідканні його
щось вчувалось слізне:
"Як підставлять ногу —
вріжусь в землю зубом..."
Я ж подумав, що й падіння
теж буває різне.
Жолудь падає, наприклад,
щоб вирости дубом!
Болонья
Поважний кандидат наук,
Якого шанували всі,
Якось узяв до вчених рук
Літопис давньої Русі
Й надибав слово там
"болонья".
Він радо вигукнув:
— Так он як!
Про це ж ніхто анітелень!..
Засів за дисертацію в той
день.
...Минуло місяців зо два
(У вченого була премудра
голова
і потяг неабиякий до слова),
Тож дисертація уже готова!
Наш кандидат у ній довів
Без зайвих слів,
Що русичі, як свідчать
нові дані,
Ще до монгольської навали
Плащі "болонья" одягали
Й ходили в них на поле брані...
На цьому вчений не спинився,
А розповів, як руський князь якось
В плащі "болонья" опинився
В Італії...
І довелось
Йому там бити супостата.
(Гіпотеза була це кандидата).
Боронячи від варварів Італію,
Хоробрий князь поліг в баталії.
Тамтешні племена усі
Вояку славного з Русі
У мавзолеї поховали,
І град свій,
плещучи в долоні,
у честь плаща його назвали,
Як би ви думали?..
БОЛОНЬЯ!
(Прим. кандидата: "Див. сучасне італійське місто Болонья, звідки походять однойменні плащі, що колись були дуже модні на
просторах тодішнього СРСР).
Що ж підвело тут кандидата,
Звання, а чи якась цитата?
Прим, автора.
У давньоруській мові справді було слово "болоньє", або ще — "болонь". Див. українське "оболонь" — низинне лугове місце, рівнина).
Дозвольте тут на два-три слова
Мораль нехитру приладнати:
Вивчайте краще рідну мову —
Її, їй Богу, треба краще знати!
1979
Шептун
Із циклу "Байки Давньої Русі"
Шептун — знахарь, пришептывающий.
Із Словника Б. Грінченка
Невтомний знахар був Хома,
(Тепер вже шептунів таких нема).
Переполох, простуда чи бешиха,
Зурочить хто
чи ще якесь там лихо.
Хома пошепче, душу збадьорить
І тільки шляхом закурить
Туди, де скоїлась біда,
Де шептуна недужий вигляда.
До вбогих мазанок простуючи,
Ходив по весях,
гради не минав.
Де зіллям, де порадою лікуючи,
Піддакував шептун меткий,
Як хлоп чи смерд який
Бояр іноді поминав...
Й зітхав, бувало, наш Хома,
Що правди на Русі нема,
Й давав оцінку князю негативну.
Мав чуйну душу той Хома,
(Для декого аж дивну):
Вишіптував він хлопів задарма,
Бояр — за срібну гривню.
І так нажив Хома
Хоромину предивну.
Та якось стали люди
завбачать —
Де пройде той шептун Хома,
Десятники боярські мчать
І невдоволених — нема.
Всі невдоволені в темниці.
Лиш згодом взнали таємницю:
Хто щедрим був на балачки,
Того Хома по плечах хлопав...
Вишіптуючи в хлопів болячки,
Боярам він —
нашіптував на хлопів...
Тепер вже шептунів таких нема —
Перебудовується спішно наш Хома,
Бо прагне по-новому працювати,
Щоб по-старому на Русі... шептати.
1976—1989
НАШ НЕЗАБУТНІЙ ПЛУТЯГА
Жив та був собі Плутяга
І любив він про себе казати,
що, мовляв, він — великий,
великий трудяга!
Ще б пак! Щодень хитрувати,
Щодень шахраювати...
Ой, не просто було дурити,
Щоб самому "правдиво" жити.
Це ж робота — ох, не легка,
Щоб не сказати, важка,
Тож і справді Плутяга
Був великий,
великий трудяга!
Він ближньому яму рив,
Неначе той екскаватор.
/Взагалі, у цім ділі він
був новатор!/
Елегентно лукавив
і так же дурив.