Ким слон буває частково
Працював Заєць в однім дуже важливім відділі якоїсь там лісової адміністрації Дрімучих Хащів.
Прийшов якось до нього Слон довідку брати.
— Може ти й Слон, — розсудливо мовив Косий і з насолодою почухав лапою у себе за вухом. — Більше того, я думаю, що ти таки й справді той, за кого себе видаєш — Слон. Але це — візуально, — Заєць був дуже грамотний і навіть знав деякі іноземні слівця, в тім числі й латинські. — А насправді? Чим ти мені доведеш, що ти насправді той, як його, Слон? Напишу я, що ти Слон, а на випадок чого — кому доведеться відповідати? Мені... Ні, ні, напишу я на всяк випадок, що ти частково буваєш Слоном.
Лікування після смерті
— Лікарю, тільки чесно: моя недуга виліковується? Я ще буду жити?
— Н-ну, в принципі, звичайно.
Але жити сьогодні я б вам не радив. І тим більше, лікуватися. Зважаючи на економічну скруту в країні взагалі і на ваш рахунок у банку, в якому вцілів лише один нуль, зокрема, я не бачу у вашому подальшому житті, як і в лікуванні аніякого сенсу.
— Але ж ситуація колись таки покращиться — взагалі і зокрема.
— Ось як вона покращиться...
Бодай хоча б зокрема і у вашому рахунку з’являться зайві нулі, тоді прийдете до нас і ми вас після смерті неодмінно вилікуємо.
Неорганізованому безладдю покладемо край!
Порядок, панове-громадяни, у зразковій правовій державі та ще такій, як у нас, повинен бути у всьому. Навіть, у безладді та різних там розгардіяшах, що їх у нас повно, але які все ще виникають спонтанно. І цьому неорганізованому безладдю треба рішуче покласти край! Тому графік по виникненню неладів у нас повинен бути залізним! Бо що то за нелади, якщо вони неконтрольовані і заздалегідь не сплановані. Як же тоді будувати світле майбутнє, до якого ми всі дружно йдемо? Як і хаоси, які все ще нам доконче необхідні, але необхідні не які-небудь, дикі тощо, а добре впорядковані й ціленаправлені.
Тим більше, у нас завжди вистачало і вистачає висококваліфікованих спеців з організації зразкових хаосів, прогресивно-передових неладів чи різних там перспективних і взагалі добре зорганізованих негараздів.
Тож за роботу, панове-громадяни!
Підтримаємо наших керманичів в організації й функціонуванні на належному рівні зразкового безладдя, як фактора прогресу й поступу вперед. До нових досягнень в галузі наших безконечних реформ і такого ж безмежного безладдя в організації правопорядку!
...І вже тоді нас їстимуть з апетитом!
— Тільки й чути, що про тягар, постійне тиснення на нас, творців, що, мовляв, мучать нас і пригнічують, позбавляють нас волі; про утиски й пригноблення...
Про що це ви, панове? З ким ви, творці? Схаменіться, не зводьте наклеп на рідну владу! Не вводьте в оману широку громадськість, не вдавайтесь до обмови! Гніт нам просто необхідний — це наш рятівник і цілитель! Він більше нам необхідний, аніж сама воля! Особливо, коли нас квасять, тоді без гніту взагалі не можливо обійтися, — не раз бувало, при нагоді й без неї запевняла Капуста в Бочці. — Тож я — за гніт! Так, так, панове, товариші й добродії! Але за гніт — поміркований, виважений, за той, який не лише можна, а й навіть треба, а й навіть корисно терпіти. Аби нарешті в міру закиснути і вже тоді нас нарешті не просто їстимуть, а їстимуть з апетитом і смаком!
Рий яму ближньому!
У Паростків поговірка "Не рий ями ближньому" сприймається як побажання всього найгіршого. І, навіть, краху: "Щоб тобі ніколи не вирили ями!"
У них, у Саджанців, коли Саджанець хоче побажати ближньому добра й благополучного життя і всіх подальших гараздів, то неодмінно зичить:
— Щоб тобі вирили яму!
Це значить, аби Паростки-підлітки нарешті перебралися з розсадника
тісняви й безперспективності подальшого там росту до місць свого постійного проживання, де вони, посаджені в ямки, з часом зашумлять над землею могутніми кронами.
Тож у світі Дерев так гарно звучить побажання:
— Щоб тобі по-швидше вирили яму!
І в світі хомо сапієнса теж риють ями, тільки, на жаль, не завжди деревам у молодому саду...
Фундаторське ноу-хау
Сіро-буро-малинова Пляма вищої якості нарешті таки відбулася — як творча особистість. Вдатна з себе і безперечно, талановита основоположниця модерну. До всього ж їй пощастило влаштуватися на видному й престижному місці — на модній білосніжній кохтинці, де вона здалеку в очі кидається і де на неї тепер всі звертають увагу, тож популярність її наче на дріжджах зростала.
— Як страшенно хочеться творити! — тільки й чути од неї. — Проявляти себе, зростати, зростати, зростати... Виставки, вернісажі... Андеґраунд, постмодернізм, сюрреалізм... О, світ ще почує моє фундаторське ноу-хау!
Весна-красна
"Лівий черевик 42 розміру (імпортний, нова модель), елегантний, фасонистий, ще далеко не підтоптаний (в ремонті теж не був), опинившись самотнім, шукає собі пару — ліву ногу відповідного розміру, надійну, міцну і вірну (бажане спортивну) для спільного топтання життєвої стежки".
Що не кажіть, а весна таки бере своє!
Мухи і павуки
— Вибори! Вибори!— дзижчали Мухи, як очманілі носячись селом. — Всі на свято демократії! Оберемо найдостойніших!
Якщо перед ними зачиняли двері, вони у вікна лізли.
— Голосуйте за партію Павуків! — дзижчали в кожній хаті, у кожне вухо. — Справжніх наших захисників! Як оберемо Павуків, то замість води самі лише соки питимемо!
Ходили чутки, що Павуки пообіцяли Мухам за кожний голос по копійці виплачувати. Тож творці павутини спокійні. Вони і до влади прийдуть, і житимуть ще краще, і, звичайно ж, замість води самі лише соки питимуть — на їхній вік Мух завжди вистачить!
Трудівнички
— А чи не пора вже нам зробити перерву на роботу? — запропонував Сяк-Так. — Попрацюємо нарешті й ми.
— Попрацюємо, братику, — охоче погодився Як-Небудь.
Зачепилівські Gillette
Все тече, все міняється, сказав хтось із давніх греків.
Ось і леза Зачепилівського райпобуткомбінату "Світанок" (нині в нього якась інша — дай Бог пам’яті — назва), які виготовлені років з п’ятнадцять тому, нарешті з’явилися в торговій мережі. І вигулькнули в красивій, конкурентоспроможній упаковці на рівні світових дизайнів з яскравими літерами Gillette.