Згодом, правда, стали завбачати: що йому треба, "Іван Іванович Іванов" мовби й пам’ятає. Але значення тому не надали — що вдієш, як з людиною біда лучилася.
Тільки дільничий їхній... От уже чоловік взагалі в’їдливий, доскіпливий, так і суне всюди свого носа, але пунктуальний загалом, до всього дійшлий. Так ось він потерпілим опікувався. Та все бідкався:
— Не можу, — казав, — "Івана Івановича Іванова" з його бідою наодинці полишити. Шкода чоловіка. Десь же напевне у нього сім’я, жінка. А, може, й дітки... Виглядають його, чекають, ждуть не діждуться… А він... Амнезія. Ні дідька не пам’ятає. Треба якось допомогти чоловікові згадати його минуле життя. Та й дізнатися, яке у нього справжнє прізвище, звідки він тощо.
І таки допоміг.
Поговорив у своєму відділенні з начальством. Пропозицію як допомогти потерпілому од амнезії та дізнатися його справжнє прізвище, прийняли й у всі кінці (в кожну область і чи не в кожний райцентр) розіслали відбитки пальців "Івана Івановича Іванова": хто насправді їхній власник? Яке його справжнє прізвище? Прохали допомогти встановити його особу... Дома ж напевне його чекає сім’я, діти, а він... Нічого не пам’ятає зі свого минулого життя...
Швидко чи ні надійшла відповідь (з якоїсь віддаленої області): надіслані вами відбитки пальців громадянина, який не пам’ятає хто він і звідки, вдалося ідентифікувати. Належать вони ім’яреку (далі наводилося ім’я та прізвище). Та останнє місце його проживання. — до нападу амнезії. Вже давно ваш "Іван Іванович Іванов" знаходиться в розшуку. У своєму минулому житті, яке він "не пам’ятає", займався шахраюванням, видурював у людей гроші, крав мобілки, не раз притягувався до відповідальності та відбував строки покарання.
Останній раз втік з-під арешту і вже рік як розшукується по статті за розбій. Просимо "Івана Івановича Іванова" етапувати... І далі вказувалася адреса куди саме.
Що й було зроблено.
І це завдяки амнезії, що "напала" було на чоловіка, як він за бійку потрапив до міліції. Виходить, вона, амнезія, може бути корисною для наших правоохоронців. Як у випадку з "Іваном Івановичем Івановим". А вже на місці, куди його під конвоєм етапували, затриманий змушений був згадати своє справжнє прізвище — мабуть, амнезія скінчилася — та своє попереднє життя.
На суді "Іван Іванович Іванов", правда, обурювався — це коли дільничий інспектор на тім суді виступав у ролі свідка.
— Хто тебе просив допомагати мені позбуватися амнезії? — накотився мнимохворий на дільничого. — Теж мені, лікар! Соваєш носа не в свої справи!
Дільничий аж обурився, адже він, за його ж зізнанням, "сунув носа" якраз у свою справу. А щодо амнезії, то він хоч і не спеціаліст, але може поставити діагноз. Особливо тим, хто "забуває" за своє карне минуле... Що й підтвердив випадок з "Іваном Івановичем Івановим". Залишається додати, що "Іван Іванович Іванов" отримав десять років, а дільничий грошову премію — "за успішну боротьбу з амнезією" — як зазначалося в наказі.
ЧИ Є ЖИТТЯ НА ЄВРОПІ?
Уявляєте, ні з того, ні з сього, а радше з доброго дива, забігає оце якось до нас у редакцію, де всі ми зайняті звичайно ж натхненною творчою працею, один дивачок і прямо з порогу — навіть без "Здрасті", — упритьмом випалив:
—Що ви, шановні, скажете з приводу того, чи є життя на Європі?Ми, котрі шановні, (це так), отямившись від несподіванки, уточнюємо:
— Ви... е-е... шановний, хотіли запитати: чи є життя В ЄВРОПІ?
— Ні, котрі шановні, я хотів запитати те, що й запитав: чи є життя НА ЄВРОПІ? Ми подумали, подумали, почухали — як істині українці, — свої рідні вже досить зачухані потилиці і почали здогадуватися в чому річ.
— А ви, шановний, яку Європу маєте на увазі?
А гість замість відповіді:
— А ви — яку?
— А ми, — одказуємо, — ту... Ну, частину світу, що разом з Азією становить єдиний материк — Євразію. Життя у нашій Європі, сміємо запевнити, є. Принаймні, до сьогодні ще було. Адже в Європі мешкає більше півмільярда хомо сапієнчиків. Сотня різних народів... Ба, ба, ми з вами теж Європа-матінка. Бо вона простяглася аж по Уральські гори Росії. А ви, добродію, яку Європу маєте на увазі?
— А ту... Супутник Юпітера. Їх у нього, здається, 39. Європа — на другому місці. На ній лід. Товстелезний! Дослідження планетологів показують: під ним — океан. Зрозуміло — води. Можливо, й глибиною до 150 км! Крім нашої Землі, це єдине місце в Сонячній системі, де є вода у стані рідини. А якщо вода, то можливе й життя. Які-небудь живі істоти. Як оце ви. То чи є там життя, га?
Живі істоти редакції подумали, подумали (вкотре почухавшись) і, зрештою, винесли вердикт:
— Та, мабуть, ніц... Немає. Дуже холодно на Європі.
— Еге, там і справді той... дюдя. Першокласна! Така, що й соплі, даруйте, замерзають бурульками ліричними.
— Ось, ось, замерзають бурульками. А при такій, як ви кажете, дюді, яке життя? Чи ви, даруйте, були на Європі? Здибувалися з тамтешніми аборигенами, якщо вони не позамерзали?
— Ні, не був. Але я був у Харлампієвську... Ви не знаєте де знаходиться згаданий Харлампієвськ? Та в нашій, у рідній Україні. Власне, я там живу. І, як бачите, живий-здоровий. А в нас дюдя в квартирах щозими хіба ж така! Куди тій юпітерській Європі!
— А чому це у вас у квартирах, як ви кажете, дюдя взимку?
— А коли ж їй бути? Влітку чи що?
— Гм... Логічно. Але чому саме в помешканнях?
— А тому... Як тільки починається зима, з’являються морози і починає працювати опалення, так у нас і починає рвати гнилі труби. Всю зимоньку, як скажене рве. І всю зиму, відключивши опалення, їх безконечно ремонтують. У квартирах тоді така дюдя, така...
— Стривайте, а чому це ваші, як ви кажете, гнилі труби ремонтують не влітку, а взимку?
— Диваки, я бачу, ви в своїй редакції! Та тому взимку, що влітку не працює опалення, тож і труби не рве. А коли не рве, то який резон їх ремонтувати? Нащо ними морочити голови, як вони влітку цілі? Ба й
потреби в опаленні тоді немає.
— Гм... Логічно.
— А взимку, як морозяка почне рвати, їх тоді й ремонтують. Як правило — до весни. Кажу ж, це Україна!
— І тоді у вас...
— Вгадали, всю зиму у нас в помешканні вже згадувана мною дюдя і холодильників не треба. Така, що й вода замерзає. Спимо тільки в шубах та в битих валянках З отими самими бурульками під носом. І нічого. Звикли. І ще й живемо. А ви кажете, на Європі не можуть так жити, бо там холодрига. Ми можемо, то чому вони не можуть. Логічно?