Так колись моя коза
На льоду кричала,
Як там її звірина,
Бідну, розривала".
І разом з тим сміх часто виникає і завдяки присутності саме логіки. Приклад? Будь ласка.
В автобусі сидить чоловік. Геть лисий. Чимала голова аж блищить, наче лаком покрита.
А напроти сидить жінка з маленьким хлопчиком на колінах.
Хлопчик, тикаючи пальцем на лисину, каже:
— Мамо дивись який лисий дядько сидить.
— Тсс!.. — до нього мама. — Мовчи. Не можна так.
Хлопчик (і тут вступає в розвиток сюжету логіка) дивується:
— Чому не можна казати? Хіба дядько не знає, що він — лисий?
Логіка тут залізна, вона й викликає смішинку-веселинку, роблячи побутовий випадок непересічним твором його величності Сміху.
Розповідають (істиний факт!) російський актор Зиновій Гердт привіз з Америки знімок з оголошення, що висіло в тамтешній аптеці:
"Щоб придбати ціанистий калій, недосить показати фотографію тещі. Потрібний ще рецепт".
Теща Гердта, побачивши оголошення, дуже здивувалася:
І знаєте, як вона сприйняла його? Даю голову на одруб — не вгадаєте.
А вигукнула вона так:
— Невже у молодого чоловіка може бути така погана теща, що він забаг отруїтися?
А якось італійка Джіна Лоллобриджіда спізнювалась на зустріч зі своїми шанувальниками. Вискочивши на вулицю, схопила таксі (її авто десь на той час затрималося), у якому вже сиділа пасажирка — молода жінка. Їм виявилося по дорозі.
Ось дорогою, придивившись до своєї попутниці, та жінка вигукнула:
— Ви така гарна, така... Вам би в кіноактриси податись!
Джіну Лоллобриджіду на той час якими тільки епітетами не нагороджували: "осяйна", "гарна", "блискуча", "божественна"! Газети величали її на Канському кінофестивалі королевою, численні поклонники знаменитої італійки цілували каміння на набережній Круазетт, по яких ступала її нога.
Її популярність була неймовірно фантастичною. Коли вона виходила зі свого будинку в Римі, поліціянти перекривали рух — стільки скупчувалося люду, які бажали хоч одним оком глянути на богиню кіно. (Джіна якось зізнавалася, що з-за цього вона іноді "почувається, як шимпанзе в клітці"). Свій шикарний бюст богиня кіно застрахувала на мільйон доларів!
На той час, про який іде мова, Джіна була не просто символом нової італійської жінки — її ім’я було вписано в міфологію кіно.
Вона знялася в 60 фільмах, 7220 разів з’являлася на обкладинках найпопулярніших ілюстрованих журналів, роздала більше 50 тисяч автографів!!!
І коли незнайомка в таксі сказала їй, що вона красива і могла б стати кіноактрисою, почуття гумору зрадило Джіну. Ображена, що попутниця в таксі її не впізнала, знаменитість з погордою вигукнула:
— Але я — Джіна Лоллобриджіда!
І знаєте що відповіла їй добродійка в таксі?
Зроду не вгадаєте.
— Нічого, що ви Джіна... Як ви кажете, Лоллобриджіда? Тільки не хвилюйтесь і не зациклюйтесь на цьому. Що з того, що ви Джіна та ще й Лоллобриджіда?.. Ім’я та прізвище можна легко поміняти. А ставши кіноактрисою, ви, я певна, станете окрасою нашого кінематографа.
І лише тоді до знаменитої кіноактриси повернулося почуття гумору (най-найпрекрасніше з най-найпрекрасніших почуттів хомо сапієнс) і вона від душі розсміялася.
Її супутниця по таксі ображено надула губи.
— Чого ви... регочете? Що я смішного сказала? Я всього лише дала вам слушну пораду стати кіноактрисою.
Між іншим, ця історія схожа з тією історією, що колись трапилась із
знаменитим італійським тенором Енріко Карузо, котрого називали королем оперного мистецтва. Якось у всесвітньо відомого співака зламалась машина. Доки її лагодили, він зупинився в місцевого фермера.
— Я — Карузо, — відрекомендувався гість господареві.
Фермер аж підскочив на місці, потім, потиснувши руку Карузо, схвильовано вигукнув:
— Чи міг я коли-небудь думати, що побачу в своїй оселі великого мандрівника Робінзона Карузо!
СУДИЛИ ГУМОРИСТА...
Жахлива історія
"...Всі ви знаєте — споконвіку люди кажуть: "Ой, лопну од сміху!", "Ой, не сміши, бо вмру!"...
А що показує практика життя? А показує вона, що існує тільки два варіанти смерті: або: "Помер після тяжкої тривалої хвороби", або: "Раптово помер". А ви покажіть мені хоч один некролог, який починався б так: "З великим сумом сповіщаємо, що на вечорі гумору, під час виступу письменника Паші Веселого, в розквіті фізичних і творчих сил помер од гомеричного реготу наш дорогий товариш ім’ярек!
От ви мені тепер скажіть, браття гумористи, які ж ми після цього сміхотворці?"
Федір Маківчук
Таки накаркав (даруйте!) вельмишановний Федір Юрійович — хай йому легенько гикнеться у тому, у кращому світі! Оце днями судили в нас одного гумориста — дописався!
Безпрецедентний, скажу вам, був процес!
Історичний!
Чи не перший за всю історію веселої літератури.
Шуму-гаму наробив він!
Та ви, мабуть, про нього хоч щось, а чули. Писали про нього й передавали чи не всі ЗМІ — паперові й електронні.
Отож, судили одного. Гумориста, ясна річ. За зловживання своїм професійним обов’язком, що завдали значної шкоди читачам його творів та слухачам на його вечорі.
Процес був гучний, любителів екзотики ("клубнички") та всюдисущих представників ЗМІ повен зал набилося — яблуку ніде було впасти.
Суддя, як і годиться, — почав традиційно: розглядається кримінальна справа по звинуваченню за такою-то статтею, частина така-то (називається яка) Кримінального Кодексу України такого-то (називається прізвище гумориста) в убивстві такого-то (називається прізвище), в замахові на позбавлення життя такого-то і завданні шкоди здоров’ю такому-то.
Починають встановлювати особу підсудного.
— Підсудний, встаньте, будь ласка. Назвіть своє ім’я, по-батькові, прізвище, рід і місце народження, де проживаєте за реєстрацією, ваш сімейний стан, хто ви за фахом і де працюєте...
Підсудний, звісно, звівся, відтарабанив хто він і що (за фахом і покликанням — гуморист), де народився, де живе і де працює — "Перець".
Після встановлення особи потерпілого оголошується склад суду: суддя, прокурор (звинувачення), адвокат (захист), секретар суду.
— Підсудній — встаньте, прошу вас. (Підсудний встає). Вам зрозуміло в чому вас звинувачують?
— Так.
— Визнаєте себе винним?
— Ні.
— Суд переходить до судового слідства. Слово від звинувачення надається прокурору такому-то (такий-то радник юстиції).