Гришка-розвідник

Коли зникли з очей станційні вогники й вітер полохливо покотився по ріллі, Гришка, як вихор, помчав до своїх здати рапорта про розвідку.

XXX

На ранок сонце радісно залило станційні будинки; тягнулись угору стрункі тополі, а з-за водокачки, перебігаючи, наступала червоноармійська лава.

Гришка захоплено тулив до плеча одержану нарешті вночі рушницю і, незважаючи на посвист куль, стріляв.

Привітно усміхалося йому сонце, і широко розливався перед ним новий, ясний день.