Щойно бійці отримали ліжка, Ендер наказав їм надягти флеш-костюми та йти на практику.
— Згідно з ранковим розкладом, практика починається відразу після сніданку. Офіційно між сніданком і практикою у вас є вільна година. Подивимося, чи залишиться так, коли я побачу вас у дії.
За три хвилини, хоч багато хто був досі неодягнений, Ендер наказав виходити.
— Я голий, — мовив один хлопець.
— Наступного разу вдягайся хутчіше. Правило цього тижня — три хвилини на те, щоби вибігти з дверей після першого наказу. Наступного тижня буде дві хвилини. Ворушіться!
Тепер уся школи глузуватиме, що Армія Драконів настільки незграбна, що мусить учитись одягатися.
П'ятеро були повністю голі й, пробігаючи коридорами, тримали в руках свої флеш-костюми. Дехто був одягнений повністю. Пробігаючи повз відчинені двері класних кімнат, вони привертали багато уваги. Ніхто не хотів знову спізнитись, якщо лише міг цьому зарадити.
У коридорах, що вели до Бійцівських кімнат, Ендер змусив їх швидко бігати вперед-назад, пітніючи, поки голі вдягалися. Потім він відвів усіх до верхніх дверей, які відкривалися посеред бійцівських кімнат, як двері в справжніх іграх. Ендер змусив їх підскочити й, тримаючись за поручні на стелі, кинутись у кімнату.
— Гуртуйтеся на дальній стіні, — наказав він. — Ніби збираєтеся до воріт ворога.
Вони показали себе, стрибаючи вчотирьох одночасно крізь двері. Майже ніхто не знав, як встановити пряму лінію до мети. Досягнувши дальньої стіни, мало хто тямив, як можна причепитися чи, принаймні, контролювати відскоки.
Останній хлопець був малий, зовсім ще дитина. Дістати до перил на стелі він не міг ніяк.
— Можеш скористатися боковими ручками, — порадив Ендер.
— А не пішов би ти, — відмовив малий.
Він високо підстрибнув, кінчиками пальців торкнувся поручнів на стелі й, крутячись у трьох напрямах одразу, не контролюючи себе, проскочив у двері. Ендер не знав, чи сподобався йому хлопець за відмову слухатися, чи розсердив.
Нарешті солдати вишикувалися вздовж стіни. Ендер помітив, що всі без винятку тримали голови в тому напрямку, що й у коридорі. Тому він навмисне вчепився за те, що вони вважали підлогою, й звисав звідти догори дригом.
— Солдати, чому ви стоїте догори ногами? — запитав Ендер.
Хтось почав перевертатися.
— Увага! — Усі завмерли. — Чому ви стоїте догори ногами?
Бійці мовчали. Вони не розуміли, чого від них очікують.
— Я питаю, чому ноги ваші в повітрі, а голови на землі?
Нарешті один наважився заговорити.
— Сер, це положення, в якому ми зайшли з дверей.
— Яка різниця? Немає жодного значення, яка сила тяжіння діє в коридорі! Ви збираєтеся битися в коридорі? Тут є сила тяжіння?
— Ні, сер. Ні.
— Відтепер, потрапляючи за ці двері, ви забуваєте про силу тяжіння. Її немає, вона щезла. Хоч якою була би ваша сила тяжіння, пам'ятайте: ворота ворога — внизу. Ноги ваші — у напрямку воріт ворога. Верх — у напрямку ваших воріт. Північ — у цьому напрямку, південь — у цьому, схід — тут, а захід?
Вони вказали.
— Цього я й чекав. Єдине, на що ви здатні, — вибрати з одного варіанту відповіді. Добре, хоч вас не треба вчити ходити в туалет. Цирк на дроті. І це ви називаєте шикуватися? І це називається літати? А тепер шикуймося на стелі! Хутко!
Як Ендер і очікував, багато хто інстинктивно піднявся, та не в напрямку стіни з дверима, а в напрямку стіни, яку він назвав північчю, а отже, в напрямку, що був угорі, коли вони були в коридорі. Звісно, вони швидко зрозуміли помилку, але довелося чекати, поки виправилися, поки відскочили від північної стіни.
Ендер прикидав подумки, кого зарахувати до тих, хто навчається швидко, а кого — до тих, хто повільно. Найменший хлопчик, який останнім проходив у двері, тут першим прибув на правильну стіну й майстерно впорався із собою. Вони правильно зробили, що взяли його. З нього будуть люди. Він поводився нахабно й непокірно, та, ймовірно, був ображений, що Ендер змусив його разом із іншими бігти голим по коридору.
— Ти, — сказав Ендер, вказавши на малого. — Де низ?
— У напрямку ворожих воріт. — Відповідь була швидкою та впевненою, наче він хотів швидше перейти до важливих питань.
— Як звуть, хлопче?
— Рядовий Бобик, сер.
— Це на зріст чи на голову? — Інші хлопці трохи посміялися. — Мислиш правильно. Тепер слухайте мене, це важливо. Ніхто не пройде крізь двері без шансу бути вдареним. У старі часи потрібно було десять-двадцять секунд перш, ніж поворушитися. Тепер, якщо не пронесешся швидко з дверей, коли виходить ворог, — тебе заморожено. А що відбувається, коли заморожений?
— Не можеш рухатися, — сказав хтось із хлопців.
— Це те, що воно означає, — виправив Ендер. — А відбувається що?
Саме Бобик, абсолютно без остраху, дав розумну відповідь:
— Продовжуєш рухатися у початковому напрямку. На швидкості, за якої тебе освітили.
— Правильно. Ви, п'ятеро в кінці, рухайтеся.
Хлопці злякано перезирнулися. Ендер освітив їх усіх.
— Наступні п'ятеро, рухайтеся!
Вони рухалися. Ендер освітив їх також, та вони продовжили рух до стін. Перша п'ятірка натомість марно поволі рухалася повз основну групу.
— Подивіться на цих так званих солдатів, — сказав Ендер. — Командир наказав їм рухатися, а тепер погляньте на них. Вони не просто заморожені, а заморожені там, де можуть заважати. Тоді як інші, які рухалися, коли їм наказали, заморозилися просто на шляху ворога, заважаючи йому бачити. Сподіваюся, хоч п'ятеро з вас зрозуміли мою думку. Без сумніву, Бобик один із таких. Правда?
Той не відповів одразу. Ендер дивився на Бобика, доки той не відповів:
— Так, сер.
— Так що ж я хотів сказати?
— Коли наказано рухатися, рухайся швидко. Якщо тебе заморозять, ти відскочиш і не стоятимеш на дорозі у своєї армії.
— Чудово. Є, принаймні, один солдат, який щось шурупає.
Ендер помітив, як росте незадоволення, як інші солдати переступають із ноги на ногу й кидають поглядом один на одного, як уникають дивитися на Бобика. Навіщо я це роблю? Невже бути хорошим командиром — означає робити одного хлопця мішенню для решти? Навіщо чинити з ним так лишень через те, що зі мною так чинили? Ендер хотів зупинити глузування над хлопчиком, сказати іншим, що малий потребує їхньої допомоги й дружби більше за інших. Проте такого Ендер не міг собі дозволити. Звісно, не в перший день. У цей день навіть його помилки мусять виглядати як частина геніального плану.