"Дай полюбить, моя ти зоре рання,
Ти впевнишся, що вічне є кохання".
Плутон
Оце хитрощі! Виходить, усе гарне, що можна сказати, є в словниках, треба лишень переставляти слова. Але ж хіба подоба таким видатним людям, як Брут і Лукреція, доходити до такого безглуздя і бавитися такими дурницями?
Д і о г є н
А, проте, цими дурничками вони й довели одне одному, що мають гострий розум.
Плутон
А мені вони довели, що на розум небагаті. Женіть їх геть! Я вже нічого не тямлю. Закохана Лукреція! Манірна Лукреція! А Брут — дамський підлесник! Чого доброго, невдовзі я побачу коло спідниці самого Діогена!
91
Французька Академія пере виданням
"Мистецтва поетичного". Естамп Гантреля
(1672 Р.).
Д І О Г Є Н
Чом би й ні? Був же галантним зальотником Піфагор.
П л у т о н
Піфагор?
Д і о г є н
Атож, він залицявся до своєї дочки Феано, викоханої біля нього в дусі галантності, як переповідає шляхетний Герміній у Брутовому життєписі. Саме від Феано цей славетний римлянин і почув прегарний вислів, що його забули приточити до інших Піфагорових висловів: "Заглиблення в ніжні почуття до коханки і в любов сприяють удосконаленню великого філософа".
Плутон
Зрозуміло. Він почув від Феано, що саме глупота сприяє вдосконаленню мудрості. Добре сказано! Але облишмо Феано. Що то за чудна манірниця простує до нас ?
Д і о г є п
Це Сапфо 19, ота вславлена лесбіянка, що вигадала сапфічну строфу.
П л у т о н
Мені розмалювали таку красуню, а вона ж бридка.
Д і о г є н
Так, шкіра в неї не рожева, та й риси обличчя не такі вже и правильні. Але зверніть увагу, який
93
дивний контраст між білим і чорним у її очах, вона сама про це згадувала к своєму життєписі.
П л у т о н
Знайшла чим величатися! В такому разі і Цербер теж гожий, бо в його очах такий же контраст.
Д і о г є н
Бачу, вона прямує, до пас. Певне, хоче про щось запитати.
С а п ф о
Прохаю вас, мудрий Платоне, розтлумачити мені до пуття, що таке приязнь і чи здатна вона до ніжності так, як любов, бо саме ця річ і стала нам недавно до шляхетної розмови з мудрим Демокедом та обворожливим Фаоном. Будьте ласкаві, на якийсь час забудьте про себе і про свою державу і подумайте, як краще визначити, що таке ніжне серце, ніжність кохання, ніжність схильності і ніжність жаги?
М і н о с
Та ця найшаленіша від усіх! Вона збила з плигу й решту!
Плутон
Ви лишень погляньте на цю соромітницю! Тут знято заколот, а вона мені пропонує розв'язати питання любові!
Д і о г є н
А, проте, ви мали б право так чинити, бо герої, котрих ви оце бачили, замість осмілити перед вирішальною битвою солдатів чи розставити військо, слу-
94
хають усілякі історійки про Тімаретів та Береліз, які тільки й мали пригод, що загубили десь записку чи обручку.
П л у т о н
Та ні, коли вони втеряли розум, я не хочу на них скидатися, а надто на цю кумедну манірницю.
С а п ф о
Прохаю вас, ясновельможний пане, зречіться цих простацьких провінційних пекельних навичок і опануйте чарівну галантність, що нею славляться Карфаген і Капуя. А щоб розв'язати таке важливе питання, яке я вам поставила, мені б хотілося зібрати всіх наших шляхетних товаришок і славетних приятелів. А що їх немає, мудрий Мінос стане за скромного Фаона, а втішний Діоген за галантного Езопа.
П л у т о н
Стривай, стривай, от я зараз покличу одну особу, з якою вам добре зійтися. Принедіть-но Тізіфону! 20
Сап ф о
Кого? Тізіфону? Я ж її знаю, і, може, ви не прогніваєтеся, коли я прочитаю вам її опис, що я зробила заздалегідь, щоб умістити його в одну з тих історій, які ми, письменники й письменниці, мусимо заправляти до кожної книги нашого роману.
Плутон
Опис фурії! Що за химерна витівка?
Діоген
Не така вже й химерна. Ця сама Сапфо, як бачите, змалювала у своїх творах багато шляхетних
95
пань, котрі своєю вродою аж ніяк не переважують Тізіфони, а все ж завдяки галантним словесам і добірному й штучному способові говорити вважаються за гідних героїнь романів.
М і н о с
Не знаю, глупота це чи цікавість, але, признаюсь,— мені вельми кортить почути такий чудернацький опис.
П л у т о н
Добре, згода, хай вона вам прочитає, щоб ви таки потішились. Побачимо, чи їй пощастить зробити милою і граційною найстрашнішу з евменід.
Д і о г є н
Їй це за виграшки: кона якось уже створила такий шедевр, змалювавши чеснотливу Аріцідію. Слухаймо ж, я бачу, як вона дістає свій утвір з кишені.
С а п ф о
(читає)
"Уславлена діва, про яку я збираюся вам розповісти, має щось таке нестямно незвичайне і моторошно дивовижне, що я не без деякого вагання беруся до опису її подоби".
Мінос
Прислівники "нестямно" і "моторошно", як на мене, вжиті тут вельми до речі.
С а п ф о
(читає далі)
"На зріст Тізіфона, звісно, зависока і куди перевищує представниць своєї статі, але її рухи такі вільні
96
й легкі, а етап такий зграбний, що їй напрочуд пасує навіть ця надмірність. Очі в неї маленькі, але горять як жар, виразні, проникливі, круг них ободи, наче з цинобри, що прегарно відтінюють їхній полиск. Її волосся в'ється дрібними кучерями і, сказати б, то змії згортаються клубком і пустотливо граються круг її голови. Шкіра Тізіфонина не блякла й блідава, як у скіфських жінок, а шаріє мужнім, шляхетним брунатним рум'янцем, властивим африканкам, що їх сонце сподобляє свого зичливого погляду. Перса скидаються па дві півкулі, і пипки їхні спалені, наче в амазонок: розбігаючись якомога далі від шиї, вони недбало і млосно ховаються Тізіфоні попід пахви. У всьому її тілі така сама довершеність. Постава її напрочуд горда і велична. Коли наша героїня поспішає, вона радше не йде, а летить, і навряд чи сама Аталанта змогла б її випередити па перегонах. Нарешті, ся цнотлива панночка зроду ненавидить гріх, а надто криваві злочини, і невтомно переслідує їх зі смолоскипом у руці, завше в товаристві своїх двох знаменитих сестер,— Алеко й Мегери, таких самих нищительок злочинів, як і вона сама. Сказати б, усі троє сестер — живе втілення моральності".
Д і о г є н
А що. хіба не предивний опис?
Плутон
Авжеж. Бридоту змальовано тут у всій її довершеності, щоб не сказати в усій її красі. Але годі слухати цю навісноголову. Провадьмо далі огляд наших героїв, не клопочучись більше розпитами, бо всі вони, як бачимо, глузду билися: пильнуймо просто, як вони проходять повз балюстраду і не спускаймо їх