Ходім зі мною, дядьку.
Виходять.
СЦЕНА 8
Англійський табір.
Входять Гауер та Вільямс.
Вільямс
Я певен, що ви одержите рицарське звання.
Входить Флюелен.
Флюелен
Ради пога, капітане, плагаю, ідіть швидше до короля. Мошливо, на вас чекає таке допро, що ви про нього й мріяти не сміли.
Вільямс
Сер, чи впізнаєте ви цю рукавицю?
Флюелен
Впізнаєте рукавицю? Рукавиця як рукавиця.
Вільямс
Знаю. От тому й признав її.
(Б'є його)
Флюелен
Клянусь господом погом! Та це ш найнеприторенніший зрадник на весь світ, на всю Францію, на всю Англію!
Гауер
Що це означає, сер? Ах ти, негідник!
Вільямс
Ви що ж, думаєте, я порушу клятву?
Флюелен
Відійдіть, капітане Гауер. Я заплачу йому за зраду стусанами, пудьте певні.
Вільямс
Я не зрадник.
Флюелен
Це підла прехня. Іменем короля вимагаю, щоп ви арештували його. Це прихильник герцога Алансонського.
Входять Уорік і Глостер.
Уорік
Що сталося? Що сталося? В чім річ?
Флюелен
Лорде Уорік, ми, слава погу, викрили непезпечну зраду і тепер вона очевидна, як пожий день. Ось іде його величність.
Входять король Генріх та Ексетер.
Король Генріх
Що сталося? В чім річ?
Флюелен
Володарю, ось він, цей негідник і зрадник, що, дозволю сопі заувашити, збив рукавицю, яку ви, ваша величність, зірвали з шолома герцога Алансонського.
Вільямс
Володарю, це моя рукавиця, а це її пара. Той, з ким я обмінявся, обіцяв, що носитиме її на шапці, а я пообіцяв збити її. І ось я зустрів того чоловіка, побачив свою рукавицю на його шапці й дотримав слова.
Флюелен
Тепер ваша величність пачить, який він, випачте на слові, неприторенний, ниций, підлий і огидний мерзотник. Сподіваюсь, що ваша величність визнає, засвідчить і підтвердить, що це рукавиця герцога Алансонського, яку ваша величність дали мені. Адже так, якщо по правді?
Король Генріх
Подай мені свою рукавицю, солдате. Дивись ось її пара.
І збить її ти з мене обіцяв,
До того ж розмовляв зухвало вельми.
Флюелен
З дозволу вашої величності, хай головою за це відповість, якщо діють ще на світі закони воєнного часу.
Король Генріх
Як винагородиш мене за образу?
Вільямс
Всі образи народжуються в серці. А в моему серці не було нічого, що могло б образити вашу величність.
Король Генріх
Однак ти розмовляв зі мною непоштиво.
Вільямс
Ваша величність прийшли в чужій подобі. Я подумав, що ви простий солдат. Усе тут склалося докупи: і темпе нічка, і ваша одіж, і просте поводження. За все, що вашій величності дісталось, поки ви були в тій личині, прошу винити себе, а не мене. Бо, коли б ви справді були тим, за кого я вас мав, ніхто б мене ні в чому не звинуватив. Через те прошу, хай ваша величність про стить мені.
Король Генріх
(до Ексетера)
Візьміте рукавицю, дядьку мій,
І кронами наповніть. Ну, солдате,
Носи її на шапці як відзнаку,
Аж поки не признаю. Сипте ж крони.
А ви з ним, капітане, подружіться.
Флюелен
Їй-погу, у цього чоловіка мушнє серце. Ось топі дванадцять пенсів. І прошу тепе, шиви, як велить господь, уникай всіляких сварок, суперечок, незгод і непорозумінь і пудь певен, що це вийде тобі на краще.
Вільямс
Не хочу я ваших грошей.
Флюелен
Це ш від щирого серця. Вони топі неодмінно згодяться, щоп черевики полагодити. Ну, чого соромитись? Черевики в тепе стоптані. Монета не фальшива, пудь певен. А хочеш, заміню на іншу.
Входить англійський герольд.
Король Генріх
Скажи, чи підраховано убитих?
Герольд
Ось тих французів список, що загибли.
(Подає список)
Король Генріх
Є знатні серед наших бранців, дядьку?
Ексетер
Карл Орлеанський, небіж короля,
Бурбонський герцог Жан та Бусіко,
Барони, лицарі та зброєносці —
Всього п'ятнадцять сотень, крім солдатів.
Король Генріх
У списку цім французів десять тисяч,
Які загинули. А з них вельмож
Із власними знаменами убито
Сто двадцять шість. До цього ще додайте
Дворян, і лицарів, і зброєносців —
Їх вісім тисяч і чотири сотні;
П'ятсот лиш вчора лицарями стали.
Отож із тисяч десяти загиблих
Шістнадцять сотень найманці становлять.
А решта — принци, лицарі, барони,
Дворяни знатні, зброєносці теж.
Ось знатні імена із тих, що вбиті:
Шарль Делабре, французький конетабль;
Жак Шатільйон, французький адмірал;
Іще начальник лучників Рамбюр,
Гросмейстер Франції Гішар Дофен;
Жан, герцог Алансонський; герцог Барський;
Брабантський — брат Бургундського — також;
Крім того, вбиті графи Фоконбер,
Гранпре, Русі, Фуа, Бомон і Марль,
Лестраль і Водемон. Зібрала смерть
Багатий урожай імен шляхетних!
А хто із наших голови поклав?
(Герольд подає інший список.)
Тут герцог йоркський, а також граф Сеффолк,
Достойний Річард Кетлі, Деві Гем,
А решта все незнатні імена,
Їх двадцять п'ять. Твоя десниця, боже,
Звитяжила. І лиш тобі, не нам,
Хвала за це! Коли іще, скажіть,
Відкритий бій, без хитростей воєнних
Давав таку різницю величезну
У втратах двох сторін? Твоя, о боже,
Лише твоя заслуга в тім!
Ексетер
Це чудо!
Король Генріх
Хай військо вирушає до села.
Забороніть усім під страхом смерті
Хвалитись перемогою. Лиш богу
За це хвала належить.
Флюелен
Чи дозволите, ваша величність, оголосити число загиплих?
Король Генріх
Дозволю. І солдат хай кожен знає,
Що був господь на нашій стороні.
Флюелен
Так. Якщо по совісті, то він зропив для нас велико діло.
Король Генріх
Відправте все по-християнськи.
Non nobis і Те Deum хай співають
І поховають мертвих, як належить.
Тепер в Кале; а звідти — шлях додому.
В поході нам щастило, як нікому.
Виходять.
ДІЯ П'ЯТА
Входить Хор.
Хор
Хто не читав історії цієї,
Послухать звольте. Хто її читав,
Прошу смиренно, хай нам вибачає
Що часу, кількості й самих подій
По-справжньому несила показати.
Перенесімо Генріха в Кале.
Тепер на крилах нашої уяви
Хай море перетне. Англійський берег
Заполонили юрми незліченні.
За гамором не чутно моря навіть,
Що провіщає голосом могутнім
Повернення щасливе короля.
Зійшов він з корабля. І пишний почет
До Лондона його вже супроводить.
А думка далі й далі поспішає;
І ось уже у Блекхіті король.
Вже лорди просять дозволу шолом
Його пом'ятий і щербатий меч
По місті попереду пронести.
Та, вільний від пихи і марнолюбства,
Всі почесті свої і похвали
Він богу віддає. Уява буйна
І думки лет нас в Лондон переносять.
Дивіться, справді зустріч велелюдна!
Ось мер іде, і олдерменн всі —
Немов сенатори колись у Римі,
Плебейською оточені юрмою,—
Зустріти гідно цезаря-звитяжця.
Коли б (хоч значно менше в тому честі)
Один із полководців королеви,
Мечем своїм повстанців розгромивши,
З Ірландії вертався, скільки люду
Його б зустріти вийшло! А проте
Ще більший натовп Гаррі привітав.
У відчаї французи лементують,
А Генріх жде, аби прийшли до тями.
Священної імперії володар
Прибув із Рима ворогів мирити.
Пропустимо події дальші, поки
До Франції прибуде Гаррі знову.
А все, що я раніше розповів,
Вам решту зрозуміти допоможе.
Сприйміть терпляче вимушену стислість
І — подумки у Францію мерщій.
За думкою спрямуйте й погляд свій.