Відразу після вибуху полковник Форест вийшов на зв’язок із Центром.
— Сьомий! Терміново дай третій канал!
А за мить:
— Артуре! Негайно запускай виконання програми "Преса"! Негайно!
За кілька хвилин, не обертаючись, люто дивлячись на екран, полковник проказав:
— Прийміть мої щирі співчуття, генерале. Але мушу вам сказати, що треба готуватися до ще гіршого… Мої хлопці мають матеріали, які незаперечно свідчать, що ваш син, астронавт Джозеф Девіс, вів подвійну гру. Цілком можливо, що саме він і був отим Сіріусом. Розслідування прояснить усі подробиці. Особисто вам я раджу піти у відставку. До вас ніяких претензій… сподіваюсь, не буде. Подумайте самі про своє майбутнє.
Якусь мить панувала напружена тиша.
— Спасибі за пораду, Фред. Але я обіцяю тобі… Власне, я передчуваю, що нас обох чекає прекрасне майбутнє, за яке нікому з нас уже не доведеться соромитись, — мовив тихо генерал, дістаючи з кишені пістолет.
(Зі службового листа полковника Білла Гордона)
"Особисто для мене в цій історії залишається багато незрозумілого. Хоча слідство вже закінчилось, але все те, що трапилось на базі космічних досліджень 17М/13, ніякою мірою не пояснює рішення комісії. Висновки комісії цілком переконливі для загалу і навіть для широкого кола непрофесіоналів, але, на жаль, не можуть бути переконливими для фахівців.
Особисто для мене залишається вельми загадковим — чому Джозеф Девіс, командир корабля, ворожий агент, не уникнув смерті? Враховую також той факт, що його батько, генерал Девіс, котрий очолював виконання цієї урядової програми, також загинув, до всього ж "добровільно". При всьому бажанні я не вбачаю у цьому ніякісінької логіки. Якщо червоний агент — це справді Джозеф Девіс, про що переконливо свідчать опубліковані документи, то чому корабель вибухнув відразу після старту? Система катапультування була продумана, за матеріалами перевірки, до найменших подробиць. В цьому немає підстав сумніватися.
"Зевс" мусив імітувати неполадки в роботі електроніки і попросити допомоги в орбітального модуля "Ера", розраховуючи не тільки і не стільки на правила й закони орбітальної навігації, але насамперед на "психологічний статус екіпажу "Ери". "Зевса" мусили допустити не просто на максимально близьку відстань, а мусили б дозволити пристиковку, оскільки допомога в полагодженні систем електроніки вимагає ретельного огляду (і така можливість теж мала зацікавити екіпаж "Ери"), не викликаючи мимовільних страхів щодо безпеки.
Система катапультування, повторюю, була продумана до найменших подробиць. То чому ж Джозеф Девіс, ворожий агент, вибухнув відразу після старту? І чому його батько, генерал Девіс, вирішив за найдоцільніше пустити собі кулю, не забувши і про свого підлеглого полковника Фореста (цілком можливо, виконуючи його прохання)?
Як свідчать матеріали розслідування, генерал Девіс не мав за собою ніяких компрометуючих свідчень.
Я особисто вважаю, що батько, генерал Девіс, здогадувався про "духовне сум’яття" свого сина, котрий вів подвійну гру. Будучи справжнім патріотом, генерал знайшов у собі сили перебороти батьківські почуття і якимось чином знайшов можливість знищити "Зевса" разом зі своїм сином, оскільки в разі виходу на орбіту Джозефа Девіса ми могли б мати непередбачені наслідки. Програма "Зевс" могла б стати відомою широкому загалу, що по своїй суті близько до розв’язання воєнного конфлікту між двома наддержавами.
З цього приводу варто зауважити на ідіотизм тих осіб, котрі розробляли варіанти й допускали можливість "випадкового" безпілотного торпедування модуля "Ера". Доцільність саме програми "Зевс" не повинна викликати сумніву.
Я особисто вважаю, що вибух "Зевса" відразу після старту може бути пояснений лише втручанням генерала Девіса, який знайшов у собі сили перебороти батьківські почуття заради незаплямованого громадянського сумління. На мою думку, генерал Девіс заслуговує (враховуючи насамперед проблеми патріотичного виховання молоді) на зведення йому пам’ятника, як національному героєві.
Гадаю, що варто подумати також про уславлення особи полковника Фореста, не зважаючи на те, що він загинув від руки генерала Девіса. Повторюю, я гадаю, що це було зроблено за проханням самого полковника, котрий не міг собі пробачити, що не викрив на своїй базі ворожого агента. Немає ніяких підстав сумніватися у відданості полковника Фореста".