Гаррі покришив коріння й знову низько нахилився над книжкою. Його дуже дратувало, що доводилося розбирати інструкції, продираючись крізь ідіотські закарлючки попереднього власника, котрому чомусь не сподобалася вказівка різати біб сопофора, тож він дописав свою рекомендацію:
"Розчавити пласким боком срібного кинджала — сік виділяється краще, ніж коли його різати".
— Пане професоре, ви, мабуть, знали мого діда, Абраксаса Мелфоя?
Гаррі підвів голову; Слизоріг саме проходив повз стіл Слизерину.
— Знав, — відповів Слизоріг, не дивлячись на Мелфоя, — прикро було почути про його смерть. Хто б подумав, що він у такому віці заразиться драконкою...
І він відійшов. Гаррі знову нахилився над казанцем, задоволено всміхаючись. Він бачив, що Мелфой сподівався викликати до себе таке ж ставлення, як до Гаррі чи Забіні; можливо, навіть здобути певні привілеї, до яких його призвичаїв Снейп. Але очевидно, що цього разу Мелфоєві для здобуття пляшечки фелікс-феліціс доведеться покладатися тільки на свій талант.
Розрізати біб сопофора виявилося дуже непросто. Гаррі звернувся до Герміони.
— Можна позичити в тебе срібного ножа?
Вона нетерпляче кивнула, не зводячи погляду зі свого зілля, що й досі залишалося темно-фіолетовим, хоч за інструкцією вже мало б набути світло-бузкового відтінку.
Гаррі причавив біб пласким боком ножа. На його превеликий подив, відразу бризнуло стільки соку, що він був вражений, де той узагалі вміщався в засохлому бобі. Швидко вливши його в казан, він здивовано побачив, що зілля миттю набрало того бузкового відтінку, про який писалося в підручнику.
Гаррі відразу забув, як його щойно дратував колишній власник, і придивився до наступного рядка інструкцій. За підручником він мав помішувати зілля проти годинникової стрілки, доки воно не стане чистим, як вода. Але з коментарів, доданих колишнім власником, випливало, що після кожних семи помішувань проти стрілки він мав би робити одне коло за годинниковою стрілкою. А може, попередній власник і вдруге мав рацію?
Гаррі почав мішати проти стрілки, а тоді затамував подих і зробив один рух за стрілкою. Ефект був миттєвий. Зілля стало блідо-рожевого кольору.
— Як ти це робиш? — здивувалася розпашіла Герміона; її волосся від випарів з казана стало схоже на клоччя; відвар у неї ніяк не хотів позбуватися фіолетового кольору.
— Спробуй разочок помішати за стрілкою...
— Ні-ні, в підручнику написано проти стрілки! — заперечила вона.
Гаррі знизав плечима і далі робив своє. Сім разів проти стрілки, один раз за стрілкою, пауза... сім разів проти стрілки, один раз за стрілкою...
З другого боку стола Рон проклинав собі під ніс усе на світі; його відвар нагадував рідку локрицю. Гаррі роззирнувся довкола. Ні в кого відвар ще не став такий світлий, як у нього. Він відчув піднесення, чого з ним ще ніколи не траплялося в цьому підвалі.
— Час... вичерпано! — оголосив Слизоріг. — Прошу зупинитися!
Слизоріг поволі пішов поміж столів, зазираючи в казанки. Нічого не коментував, тільки іноді помішував чиєсь зілля або принюхувався до нього.
Нарешті він підійшов до стола, за яким сиділи Гаррі, Рон, Герміона та Ерні. Співчутливо всміхнувся, глянувши на смолисту субстанцію в Роновім казані. Майже не звернув уваги на темно-синє вариво Ерні. Схвально кивнув, коли побачив зілля Герміони. Але коли побачив відвар у Гаррі, то лице його засяяло захватом.
— Чиста перемога! — вигукнув він присутнім у підвалі. — Чудово, Гаррі, чудово! Господи Боже, ти явно успадкував таланти своєї матері! Їй, тобто Лілі, не було в настійках рівних! Ось, на, вона твоя... пляшечка фелікс-феліціс, як я й обіцяв. Вживай з розумом!
Гаррі сховав крихітну пляшечку з золотистою рідиною у внутрішню кишеню, відчуваючи водночас і радість від розлючених пик слизеринців, і провину за розчарований вигляд Герміони. А Рон був просто ошелешений.
— Як ти це зробив? — пошепки запитав він у Гаррі, коли вони вийшли з підвалу.
— Пощастило, мабуть, — ухилився з відповіддю Гаррі, бо неподалік нашорошив вуха Мелфой.
Та коли вони в обідню пору повсідалися за ґрифіндорським столом, він відчув, що тепер ніщо не заважає йому розповісти друзям правду. З кожним словом Герміонине обличчя кам'яніло.
— Ти, мабуть, вважаєш, що я шахрував? — закінчив розповідь Гаррі, роздратований її виглядом.
— Але ж це не була твоя самостійна праця! — холодно зауважила Герміона.
— Він просто дотримувався інших інструкцій, ніж ми, — захистив друга Рон. — Міг провалитися, але ризикнув, і йому пощастило. — Рон тяжко зітхнув. — Слизоріг міг би дати ту книгу мені, та де там, у моїй ніхто нічого не написав. Хіба що блювонув на неї, судячи з п'ятдесят другої сторінки, але...
— Стривай, — пролунав чийсь голос у Гаррі під лівим вухом, і він раптом уловив той квітковий запах, що вразив його в Слизороговому підвалі. Озирнувся й побачив, що до них підійшла Джіні. — Чи я добре почула? Гаррі, ти виконував якісь вказівки, що їх хтось записав у твоєму підручнику?
Вона мала стривожений і сердитий вигляд. Гаррі миттю зрозумів, що вона мала на увазі.
— Нічого страшного, — заспокоїв він її притишеним голосом. — Це ж не якийсь там Редлів щоденник. Це просто старий підручник, у якому хтось там щось нашкрябав.
— Але ж ти виконав те, що там було написано?
— Я просто скористався кількома порадами, записаними на полях. Чесно, Джіні, там не було нічого особливого...
— Джіні правду каже, — відразу повеселішала Герміона. — Треба перевірити, чи нема там чогось підозрілого. Тобто всі ці дивні інструкції... хтозна, хтозна...
— Стоп! — обурився Гаррі, виймаючи з сумки "Прогресивну методику зіллєваріння" й піднімаючи чарівну паличку.
— Спеціаліс ревеліо! — сказав він, легенько вдаряючи по палітурці.
Нічого не сталося. Книжка лежала собі, стара, брудна й пошарпана.
— Усе?! Задоволені? — роздратовано буркнув Гаррі. — А може, зачекаєте, чи не зробить вона сальто-мортале?
— Начебто все нормально, — завагалася Герміона, усе ще з підозрою поглядаючи на книжку. — Тобто це начебто й справді... просто підручник.
— Добре. Тоді я його ховаю, — Гаррі схопив книжку зі столу, але вона вислизнула в нього з рук і впала, розгорнувшись, на підлогу.