— Ну, добре. Сподівався, що проби будуть у ці вихідні...
Та Гаррі його вже не чув; він щойно впізнав на пергаменті дрібненький косий почерк. Не дослухавши Слоупера, відійшов убік. Рон і Герміона подалися за ним.
Дорогий Гаррі,
Я хотів би цієї суботи почати з тобою наші приватні уроки. Прошу прийти до мого кабінету о восьмій вечора. Сподіваюся, ти задоволений своїм першим шкільним днем.
Щиро твій,
Албус Дамблдор
Р.S. Я люблю кислотну шипучку.
— Він любить кислотну шипучку? — Рон, який прочитав записку з-за плеча Гаррі, мав ошелешений вигляд.
— Це пароль, щоб пройти повз гаргуйлів біля його кабінету, — пошепки пояснив Гаррі. — Ага! Снейпові це не сподобається... я не зможу відбути його покарання!
Цілу перерву вони з Роном і Герміоною намагалися вгадати, чого його навчатиме Дамблдор. Рон думав, що швидше за все це будуть ефектні пристріти й закляття, яких не знають навіть смертежери. Герміона сказала, що таке навчання протизаконне, і припустила, що Дамблдор, мабуть, захоче навчити Гаррі захисної магії найвищого рівня.
Після перерви вона пішла на урок числомагії, а Гаррі з Роном повернулися до вітальні й неохоче взялися за Снейпове домашнє завдання. Воно виявилося таким складним, що коли Герміона приєдналася до них в обідню перерву, вони й далі над ним ниділи (хоч завдяки їй робота пішла значно швидше). Щойно хлопці поставили останню крапку, як задзеленчав дзвоник на подвійний урок настійок, і друзі подалися до підвального приміщення, де раніше так довго викладав Снейп.
У коридорі підвалу вони побачили, що до навчання на рівні НОЧІ було допущено всього дванадцятеро учнів. Креб і Ґойл, зрозуміло, не змогли отримати позитивних СОВ, але чотирьом слизеринцям це вдалося, серед них і Мелфоєві. Ще було четверо рейвенкловців та один гафелпафець, Ерні Макмілан, який, незважаючи на свою пихатість, Гаррі чомусь подобався.
— Гаррі, — бундючно привітався Ерні, простягаючи Гаррі руку, — не мав змоги поговорити з тобою зранку на захисті від темних мистецтв. Непоганий урок, на мою думку, хоча закляття-щит для нас, старих вовків з ДА, давно вже не новинка... А ти як ся маєш, Роне... Герміоно?
Не встигли вони сказати бодай що-небудь, крім "добре", як відчинилися двері, і з них висунулося спочатку Слизорогове черево, а потім і він сам. Коли всі заходили в клас, його пишні моржові вуса задерлися вгору над усміхненим ротом, і він особливо приязно привітав Гаррі й Забіні.
Підвал, на диво, вже повнився випарами й химерними запахами. Гаррі, Рон і Герміона, минаючи великі киплячі казани, з цікавістю принюхувалися. Четверо слизеринців сіли всі разом за одним столом, а четверо рейвенкловців — за іншим. Це не залишало Гаррі, Ронові й Герміоні вибору, крім як поділитися столом з Ерні. Вони вибрали той, що стояв найближче до золотистого казана, з якого йшов такий спокусливий аромат, що Гаррі в житті такого не вдихав; запах одночасно нагадував пахощі тістечка з мелясою, терпкий запах дерев'яного держака мітли і щось таке квіткове, що він міг нюхати лише в "Барлозі". Гаррі відчув, що дихає дуже поволі й на повні груди, а дух цього відвару просякає його, наче п'янкий трунок. Його охопила безмежна радість, він усміхнувся Ронові, і той теж розплився в лінивій усмішці.
— Отож, отож, отож, — торохтів Слизоріг, чия широка постать невиразно проглядалася крізь хмари випарів. — Витягуйте терези, комплекти настійок і не забувайте про підручники "Прогресивна методика зіллєваріння"...
— Пане професоре? — підняв руку Гаррі.
— Що, Гаррі, мій хлопчику?
— У мене нема ні книжки, ні терезів, нічого... і в Рона нема... розумієте, ми просто не знали, що отримаємо право складати НОЧІ...
— Авжеж, професорка Макґонеґел щось таке згадувала... не журися, хлопчику, не журися. Можете взяти запасні складники в он тій шафі, та й терези якісь ми вам позичимо, а отут ось у нас стосик старих підручників, їх вам вистачить, поки не замовите нові у "Флоріш і Блотс"...
Слизоріг почовгав до кутової шафи, понишпорив у ній і за мить повернувся з двома пошарпаними підручниками "Прогресивної методики зіллєваріння" Лібатія Бориджа, вручивши їх Гаррі й Рону разом з двома комплектами потьмянілих терезів.
— Отож, — Слизоріг знову став перед класом і напнув свої й так випнуті груди, від чого здалося, що ґудзики його камізельки ось-ось повідлітають, — я тут приготував деякі відвари й настоянки, просто з цікавості, знаєте, щоб вам показати. Ви такі зможете виготовляти після того, як завершите курс навчання і складете НОЧІ. Можливо, ви про них і чули, хоч і не вміли ще зробити. Хто мені скаже, що оце таке?
Він показав на казан біля слизеринського стола. Гаррі трохи піднявся з місця й побачив, що в тому казані кипить нібито звичайнісінька вода.
Герміонина натренована рука злетіла вгору раніше за всіх; Слизоріг дав їй слово.
— Це сироватка правди, без кольору й запаху. Того, хто її випив, вона змушує казати правду, — випалила Герміона.
— Дуже добре, дуже добре! — зрадів Слизоріг. — А зараз, — він показав на казан біля рейвенкловського столу, — про неї тут повинні добре знати... недавно її згадували в кількох міністерських листівках... хто скаже?..
І знову Герміонина рука була найспритніша.
— Це багатозільна настійка, пане професоре.
Гаррі теж упізнав цю схожу на жабуриння речовину, що поволі булькотіла в другому казані, але він не ображався, що Герміона й тут устигла першою відповісти на запитання; врешті, саме їй вдалося виготовити це зілля ще в другому класі.
— Чудово, чудово! Ну, а оця... так, дівчинко? — подивився трохи спантеличено Слизоріг на Герміону, чия рука знову пронизала повітря.
— Це амуртензія!
— Так воно й є. Майже безглуздо запитувати, — вражено зронив Слизоріг, — бо ти, мабуть, і так знаєш, яке її застосування?
— Це найпотужніше в світі любовне зілля! — затарахкотіла Герміона.
— Цілком правильно! Ти його, мабуть, розпізнала завдяки виразному перламутровому відблиску?
— Окрім того, пара підноситься характерними спіралями, — радісно додала Герміона, — а ще це зілля матиме для кожного інший запах — залежно від того, що кого приваблює. Ось я відчуваю пахощі свіжоскошеної трави, нового пергаменту і...