— З тим, яке намагалися викрасти в міністерстві.
— Але ж ніхто не знає, про що в ньому йшлося, — швидко додала Герміона. — Воно ж розбилося.
— Хоч у "Віщуні" писали, що... — почав було Рон, проте Герміона зашипіла:
— Цс!
— "Віщун" писав правду, — підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. — Та скляна куля, що розбилася, то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, — Гаррі важко зітхнув, — що саме я маю покінчити з Волдемортом... принаймні там сказано, що разом нам жити не судилося.
Якусь мить усі троє мовчки дивилися одне на одного. Тоді щось голосно бабахнуло, і Герміона зникла за стіною чорного диму.
— Герміоно! — крикнули Гаррі з Роном. Таця для сніданку з брязкотом полетіла на підлогу.
Герміона з'явилася, кахикаючи, з-за хмари диму, тримаючи в руці телескоп і демонструючи свіжий фіолетовий синець під оком.
— Я його стиснула, а він... а він мене вдарив! — зойкнула вона.
І справді, тепер вони побачили крихітний кулачок на довжелезній пружині, що стирчав з одного кінця телескопа.
— Не журися, — заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, — мама тебе вилікує, вона добре гоїть дрібні поранення...
— Ой, та не звертайте уваги! — махнула рукою Герміона. — Гаррі, ой, Гаррі...
Вона знову сіла на краєчок його ліжка.
— Ми думали, коли вже повернулися з міністерства... звісно, ми нічого не хотіли тобі казати, але з того, що Луціус Мелфой говорив про пророцтво, ніби воно про тебе й Волдеморта... то ми так і думали, що це щось таке... ой, Гаррі... — Вона подивилися на нього й прошепотіла:
— Тобі страшно?
— Не так, як спочатку, — зізнався Гаррі. — Коли я вперше про це почув, то злякався... але тепер мені здається, ніби я завжди знав, що врешті-решт маю з ним зіткнутися...
— Коли ми почули, що Дамблдор забиратиме тебе особисто, то ми так і подумали, що він тобі щось скаже, або покаже щось, пов'язане з пророцтвом, — палко додав Рон. — І ми не помилилася, правда? Він би не давав тобі уроків, якби думав, що тобі нічого не світить, не витрачав би на тебе часу... він думає, що в тебе є шанс!
— Це правда, — погодилася Герміона. — Цікаво, Гаррі, чого саме він тебе навчатиме? Мабуть, найвищої захисної магії... могутніх протизаклять... антипристріту...
Гаррі не дуже прислухався. По тілі розтікалося тепло, що не мало нічого спільного з сонячним сяйвом; тягар у грудях розчинявся й зникав. Він знав, що Рон і Герміона шоковані набагато більше, ніж по них видно, але те, що вони були біля нього, заспокоювали його й підбадьорювали, а не сахалися, як від заразного чи небезпечного, варте було більшого, ніж він міг їм висловити.
— ...і загальних ухильних заклять, — договорила Герміона. — Зате ти знаєш хоч один предмет, який цього року вивчатимеш. На один більше, ніж ми з Роном. Цікаво, коли вже ми отримаємо наші підсумкові СОВи?
— Мабуть, скоро, бо вже минув цілий місяць, — припустив Рон.
— Стривайте, — пригадав Гаррі ще одну тему вчорашньої розмови. — Дамблдор, здається, казав, що ми отримаємо СОВи вже сьогодні!
— Сьогодні? — зойкнула Герміона. — Сьогодні? А чому ж ти... о, Боже... треба ж було сказати...
Вона схопилася на ноги.
— Подивлюся, чи не прилетіли поштові сови...
Та коли за десять хвилин Гаррі вдягнувся і зійшов униз з порожньою тацею в руках, то побачив Герміону, що сиділа, розгублена, за кухонним столом, та місіс Візлі, яка намагалася зменшити Герміонину схожість зі смугастою пандою.
— Не зникає, — стурбовано говорила місіс Візлі, стоячи над Герміоною з чарівною паличкою і книжкою "Помічник цілителя", розгорнутою на сторінці "Синці, порізи й подряпини". — Завжди ж діяло. Нічого не розумію.
— Цілком у стилі Фреда з Джорджем. Вони зробили так, щоб синець не зникав, бо вважали, що це смішно, — сказала Джіні.
— Він мусить зійти! — пискнула Герміона. — Не буду ж я отак скрізь ходити!
— Не будеш, люба, ми знайдемо ліки, не переживай, — заспокоювала її місіс Візлі.
— Білл мені гозповідав, які веселі Фгед і Джогдж! — сяйнула безтурботною усмішкою Флер.
— Ага, я зараз лусну зі сміху, — огризнулася Герміона.
Вона схопилася й, заламуючи руки, забігала по кухні.
— Місіс Візлі, ви впевнені, що зранку сови не прилітали?
— Так, люба, я б їх помітила, — терпляче підтвердила місіс Візлі. — Але ж іще немає й дев'ятої, попереду море часу...
— Я знаю, що завалила "Стародавні руни", — гарячково бурмотіла Герміона, — я там точно зробила одну серйозну помилку в перекладі. А практичний іспит із захисту від темних мистецтв мені взагалі не вдався. Раніше мені здавалося, що з трансфігурацією я впоралася непогано, але зараз...
— Герміоно, замовкни вже, ти не одна нервуєшся! — не витримав Рон. — От як отримаєш своїх одинадцять відмінних СОВ...
— Ні-ні-ні! — істерично сплеснула долонями Герміона. — Я знаю, що все провалила!
— А що буде, якщо ми провалимо іспити? — запитав Гаррі, ні до кого конкретно не звертаючись, але відповіла на це знову Герміона.
— Обговоримо можливі варіанти з вихователькою нашого гуртожитку. Я питала про це професорку Макґонеґел наприкінці навчального року.
У Гаррі закрутило в животі. Краще б він не їв так багато за сніданком.
— А ми в Бобатоні, — самовдоволено сказала Флер, — все гобили інакше. Гадаю, так бульо кгаще. Ми здавали іспити після шести гоків навчання, а не п'яти, а тоді...
Флерині слова заглушив вереск. Герміона показувала на вікно кухні. У небі чітко виднілися три чорні цятки, що швидко збільшувалися.
— Це точно сови, — прохрипів Рон, підстрибуючи й стаючи біля вікна поруч з Герміоною.
— І їх три, — додав Гаррі, швидко займаючи місце з другого боку.
— По одній для кожного, — перелякано прошепотіла Герміона. — Ой, ні... ой, ні... ой, ні...
Вона міцно схопила Гаррі й Рона за лікті.
Сови летіли прямісінько до "Барлогу", три гарні сірі сови, і кожна, як стало помітно, коли вони знизилися над стежкою, що вела до будинку, несла великого квадратного конверта.
— Ой, ні! — репетувала Герміона.
Місіс Візлі протиснулася повз них і відчинила кухонне вікно. Одна, друга, третя — сови по черзі залетіли в кухню і посідали на столі рівненьким рядком. Тоді всі три підняли праві лапки.