— Нам потрібен розумний і досвідчений проводир, а також тлумач,— провадив Пантагрюель.
— Я ж кажу, що в мене є приятель — звуть його Ксеноман 98,— він буде нам і за чудового проводиря, і за тлумача! — вигукнув Панург.— А по дорозі ще й завезе нас у країну Ліхтарію ^ і візьме Світосяйний Ліхтар. Ліхтар освітлюватиме шлях до оракула. Ксеноман прислужиться нам так, як Сівілла прислужилася Енеєві, коли той зійшов у Єлісейські поля.
— Ну, коли так, дорогою ми не знудимось!— весело засміявся Пантагрюель.— Отже, їдьмо до Гаргантюа — мого славного батечка — і спитаємо його ласкавої згоди!
РОЗДІЛ XVIII
Про те, як Пантагрюель готувався до мандрівки
Приїхавши до Гаргантюа, Пантагрюель розповів йому, як жив увесь цей час, як переміг кололя Анарха і завоював Дипсодію, про заведені там порядки і звичаї. Потім повідав про задуману мандрівку й попросив у батька благословення.
Гаргантюа, вислухавши сина, сказав:
— Дуже мені втішно, любий мій сину, що ти хочеш побачити світ. Я певен — мандрівка піде тобі на добро. Багато про що дізнаєшся, багато чого осягнеш, загартуєш тіло і дух. Я даю свою згоду й благословляю тебе та всіх друзів. За єдиним тільки шкодую — за тим, що немає в тебе дружини й дітей. Тобі давно вже пора женитися. І я хотів би, щоб ти одружився, а тоді вирушав у мандрівку.
— Батечку, мій любий, прошу вас, не силуйте мене!— відповів Партагрюель.— Я спершу хочу світ побачити, мудрого оракула почути. Може, він і мені якусь пораду дасть... Коли повернуся, тоді й про шлюб подумаю. А ви, батечку, тим часом наречену мені напитуйте.
— Ну що ж, коли моє невлад, то я з своїм назад,— мовив Гаргантюа.— Отже, пускайся в мандри! Візьми з собою Епістемона, брата Жана і ще кого сам схочеш. Грошей зі скарбниці бери скільки знадобиться. Купуй кораблі, спорядження, наймай лоцманів, керманичів, команду. Як тільки повіє ходовий вітер, піднімай вітрила — і в путь! Я підшукаю тобі наречену, сину мійі А вже учту весільну справлю таку, що й не-бові жарко стане!
Пантагрюель попрощався з батьком і вирушив у путь. По кількох днях він прибув у гавань Талассу. З ним приїхали Епістемон, Панург, брат Жан-Нищи-тель, нині Телемський абат, та інші друзі цього достойного дому, а поміж них і Ксеноман, вельми тямущий, допитливий і охочий до мандрівок добродій.
У Талассі Пантагрюель купив караван кораблів — стільки, скільки взяв колись із Саламіна Аякс І00? як греки йшли на Трою: караків, гал^р, бригантин, гал іонів, шхун. Усі кораблі були добре обладнані й оснащені. Найняв Пантагрюель лоцманів, керманичів, веслярів, вояків, всіляких ремісників-майстрів, тлумачів, навантажив кораблі гарматами, ядрами, пищалями, списами, мечами, іншою зброєю, панцерами, латами, шоломами, харчами і всяким потрібним у дорозі скарбом. Узяв грошей — стільки, щоб вистачило на тривалу мандрівку.
Отак спорядившися, Пантагрюель став чекати ходового вітру.
6 9—1100
129
РОЗДІЛ XIX
Про те, як дванадцять Пантагрюелевих кораблів вийшли в море
Пантагрюель надумав відплисти із Таласси в червні.
Ксеноман накреслив на морській карті світу, яку дав йому Гаргантюа, їхній шлях до оракула Божественної Пляшки.
Корабель, на якому мав плисти сам Пантагрюель, був таламегоюш — найбільшим і найпотужнішим з-поміж усіх суден каравану. На кормі його не прапор майорів, а височіла величезна пляшка — наполовину срібна, наполовину золота, ще й оздоблена яро-черво-ною емаллю.
На кормі другого корабля красувався старовинний ліхтар, виточений з прозорого каменю. Ліхтар показував на те, що мандрівники навідають по дорозі країну Ліхтарію.
Корму третього корабля прикрашав величезний порцеляновий кубок.
На кормі четвертого сяяв золотий глек з двома вухами, схожий на античну урну.
Високий прегарний дзбан, усипаний смарагдами, стояв на кормі п'ятого корабля.
Величезний металевий кухоль, схожий на ті кухлі, з яких п'ють ченці, стояв на кормі шостого корабля.
На кормі сьомого — велетенська лійка, виточена з чорного дерева, оздоблена інкрустацією.
lia юрмі восьмого — золота келих дамаського карбування.
На кормі дев'ятого — ваза червоного золота.
На кормі десятого — чаша з духмяного райського дерева алое в оправі кіпрського золота.
На кормі одинадцятого — золота корзина для винограду, розцяцькована мозаїкою.
Корму дванадцятого корабля увінчувала здоровенна кухва тьмяного золота, прикрашена великими індійськими перлами.
Коли зібралася команда і всі Пантагрюелеві друзі—Панург, Понократ, брат Жан, Ешстемон, Гімнаст, Евсфен, Карпалім, Різотом і Ксеноман, великий слідопит і мандрівник,— Пантагрюель звернувся до них із коротким напутнім словом. Потім вони прочи-
тали молитву, а тоді посідали до накритих на палубі столів. Потрапезувавши, розійшлися по кораблях, і незабаром вітрила напнув вітер.
РОЗДІЛ XX
Про те, як Пантагрюель послав до свого батька Гаргантюа поштового голуба
Наші мореплавці пливли три дні й три ночі, а четвертого дня вдалині замрів острів. Звався цей острів Медамоті 102.
Пантагрюелеві кораблі причалили до острова. Всі зійшли на берега Пантагрюель спитав, хто править островом. Йому відповіли: королює тут Філофан |03.
Матроси стали вантажити на кораблі барила з прісною водою, а Пантагрюель подався на набережну. З ним пішли й друзі. На набережній уже третій день вирував ярмарок, на який щороку заїжджалися всі найбагатші купці Африки та Азії.
На ярмарку було стільки всякого товару — і то дивовижного! — що очі розбігалися.
Панург, Епістемон та брат Жан накупили собі картин.
Пантагрюель попросив Гімнаста, щоб той сторгував йому сімдесят вісім килимів, кожен завдовжки чотири і завширшки три ту ази, витканих із фрігійського шовку та вигаптуваних золотом-сріблом. На цих килимах було зображено життя й усі подвиги Ахіл-ла 104.
Опріч того, Гімнаст купив Пантагрюелеві трьох молодих єдинорогів 106 та одного таранда 106 — його продавав скіф.
Таранд — незвичайна тварина. Завбільшки він як бик, голова в нього оленяча, з прегарними гіллястими рогами, копита роздвоєні, шерсть довга, як у ведмедя. Зловити його дуже ва;$:ко — не тому, що він надто прудконогий, а, головне, тому, що, коли треба, він умить змінює колір відповідно до місця, де пасеться,— наче англійський лікаон, наче той 10 , наче хамелеон — така цікава й незвичайна ящірка, що Демокріт присвятив їй цілий трактат, у якому описав чудесні її властивості.