— Помста солодка й таке інше? Що ж, ти мене застукав. Але звідки тобі відомо все це?
— Переважно від Джо.
— Дурне базікало! Язик доведе його до біди.
— Мабуть, що так,— погодився я, згадавши п'яні балачки про навмисне "притримування" та конверти з грошима.
— Ти сказав йому, що я надсилав записки? — поспитав Сенді не без тривоги.
— Ні, це тільки погіршило б справу.
— Добре зробив...
— Ну, тоді скажи, звідки ти знав, що Болінгброк не повинен виграти?
Він широко посміхнувся, переступив з ноги на ногу, але змовчав.
— Кажи! — напирав я.— Може, це дасть мені якусь зачіпку щодо справи Білла Девідсона.
Він похитав головою.
— Це тобі не зарадить. Мені Джо розповів.
— Що?!
— Він поділився зі мною в роздягальні. Ти ж знаєш, який він хвалько. А я саме нагодився. До того ж він знає, що я теж іноді "притримував"...
— Що саме він тобі сказав?
— Закликав мене повчитися в нього, коли скакатиме на Болінгброці. Ну, мені, як то кажуть, пальця в рот не клади. Я знайшов охочого поставити на Лейка, що мав неодмінно виграти, коли Джо "придавить" Болінгброка. Але знаєш, що трапилось? Цей дурень не витримав і обігнав. Я ладен був власними руками задушити його. Адже п'ятдесят фунтів для мене чималі гроші...
— А чому ти ждав цілих десять днів, поки послав йому першу записку?
— Просто не здогадався,— щиро признався він.— Зате відомстив йому як слід, чи не так? У нього мало не відібрали права в Челтенхемі, після чого він напився до непритомності й три дні парився з переляку в турецьких лазнях, і все я влаштував! — Сенді аж сяяв.— Побачив би ти його там! Мокра смердюча ганчірка! Він рюмсав і благав мене врятувати його. Мене! Я мало не луснув зо сміху! От відомстив так відомстив!
— I через кодолу в Пламптоні теж ти його перекинув?
— Що ти! — обурився Сенді.— Це він тобі сказав? Кляте брехло! Він сам гепнувся, я бачив. Та пожди, я ще не так його залякаю...— Його руде волосся настовбурчилося, темні очі палали.— Гаразд... я ще не таке придумаю! Спішити нікуди. Він у мене поскаче! Але не думай, я з ним просто гратимусь...— I весело зареготав, потім докинув: — Коли вже ти такий Шерлок Холмс, то як з отією справою? Винюхав щось?..
— Та ні... хоч зараз знаю набагато більше, ніж на початку, й надії не втрачаю. А ти нічого не чув?
— Нічого... То не здаєшся?
— Ні.
— Що ж, зичу тобі успіху! — мовив він, посміхаючись. Служник погукав:
— Жокеї, виходьте! Наближався перший заїзд.
Сенді зодягнув шолом і затягнув шнурки. Потім вийняв штучні зуби — два середні різці верхньої щелепи, загорнув їх у хусточку й пхнув до кишені на вішалці. Він, як і більшість жокеїв, ніколи не виходив на скачку з ними, боячись загубити або проковтнути зопалу. Нагородив мене беззубою посмішкою, махнув рукою і вибіг під дощ.
Лило й тоді, коли я вийшов, щоб скакати на Паліндромі. Піт чекав мене в паддоку. Вода струмками стікала з крис його капелюха.
— Ну й клятий сьогодні день,— мовив він.— Одна втіха, що доведеться мокнути не мені, а тобі. Я вже напився води досхочу, поки скакав. Сподіваюсь, ти вмієш плавати?
— А що? — запитав я.
— Якщо вмієш, то зможеш тримати очі розплющеними під водою.
Я думав, він, як завжди, невдало жартує, але Піт був серйозний. Він показав на окуляри, що бовтались у мене на шиї.
— Вони тобі не потрібні. Одразу заляпає грязюкою.
— Тоді я їх опущу.
— Залиш краще тут — тільки заважатимуть.
Я зняв окуляри й, повертаючи голову, побачив знайомого типа по той бік огорожі. Людей було мало, і я добре роздивився. То був Берт, той, що прогулював коня поблизу фургона в Мейденхедському лісі. Один з водіїв "Марконі".
Він не дивився сюди, але мене з несподіванки ніби раптом ударило струмом. Що він тут робить? Невже пригнався сто сорок миль, аби помилуватися скачкою під дощем? Ой, ні!..
Я глянув на Паліндрома, що плентав по колу під вогкою попоною.
Ось фаворит!..
I я здригнувся.
Бо знав, що десь уже наблизився до негідника, який завинив у смерті Білла, хоч він і досі ще зоставався мені невідомим. Я вперто знехтував оті його "попередження", до того ж залишив аж надто помітний слід і міг із переслідувача сам стати жертвою. Я нутром відчував, що Берт у Брістолі не сам і що мені знову шлють пересторогу.
Але буває так, коли нехтуєш передчуттям, і саме ця хвилина настала. Паліндром — фаворит... Що чинили один раз — можуть повторити; і десь там, на залитій дощем скаковій доріжці, мене вже, мабуть, чекає дріт... Я був певен цього, що б там не говорив здоровий глузд.
Та вже пізно відмовлятися. Паліндром — фаворит, і на нього вже поставлено; він у чудовій формі — не кульгає, у нього не юшить з носа, ані найменшої причини, щоб останньої миті дискваліфікувати його. А коли б я раптом захворів і не міг на ньому змагатися, то мені швидко знайшли б заміну. До того ж я не хотів посилати когось іншого, щоб він налетів на дріт, припасений для мене.
Якщо ж без будь-яких пояснень зніму Паліндрома з забігу, то в мене віднімуть жокейські права й більше ніколи не пустять на іподром.
Хай би я навіть попередив, що хтось збирається влаштувати мені падіння. Вони пошлють обстежити перепони й так-таки нічого не виявлять, адже дріт натягнуть десь в останню хвилину, як ото трапилося з Біллом.
Якщо ж я візьму участь у заїзді й не лізтиму наперед, дріт можуть і не напнути. Але в мене зомліло серце, коли поглянув на жокеїв, що поверталися після змагань: обличчя й куртки так заляпані грязюкою, що годі й роздивитись колір. А мій, рудий із кремовим, то й зовсім не був би помітним. Той, хто ждатиме з дротом, не зможе визначити, який кінь попереду, але він мене ждатиме й діятиме без вагання.
Я глянув на жокеїв у паддоку, що неохоче знімали дощовики й сідали на, коней. Їх було з десяток. То саме ті хлопці, які багато дечого навчили мене та вважали своїм,— сміливці, чия дружба давала мені не менше радості, ніж перегони. Коли б я підставив когось із них замість себе під удар, то не зміг би потім жодному дивитися в очі.
Нічого не поробиш. Доведеться скакати на Паліндромі й сподіватися на краще. Я пригадав слова Кет: "Коли тебе жде щось справді серйозне, чхати на небезпеку",
Чхати, то чхати! Адже я можу впасти де-небудь і без того дроту. Коли гепнуся сьогодні — справи кепські. Але зарадити вже не можна. Хоч я міг і помилятися — там не було ніякого дроту.