Невеличкий, подібний на кота, з плямистим хутром, завеликими вухами й хвостом, як у лева. Кнізл розумний, незалежний, інколи агресивний, однак якщо йому сподобається якийсь чаклун або відьма, він може стати чудовою домашньою сотворинкою. Кнізл володіє дивовижною здатністю виявляти підозрілих типів з поганою репутацією, а ще він може безпечно допровадити свого хазяїна додому, якщо той заблудився.
Кнізлиця народжує за один раз до семи кнізленят і може схрещуватися з котами.
Власникам кнізлів (як і крупів чи фуперів — див. далі) необхідно отримати ліцензію, адже кнізли мають доволі незвичну зовнішність, яка може зацікавити маґлів.
КОЗЛОКОС (Billywig)
КММ: XXX
Козлокос — комаха родом з Австралії.
Довжина її разючо-синього, мов сапфір, тіла не більше сантиметра, проте швидкість в неї така, що маґли її майже не помічають, та й деяким чарівникам це вдається лише після того, як козлокос їх ужалить. Крильця козлокоса розміщуються на голові і крутяться з такою швидкістю, що він обертається в польоті, наче пропелер. Знизу на тілі знаходиться довге жало. Ті, кого вжалить козлокос, відчувають спочатку запаморочення голови, після чого починається левітація (підіймання в повітря).
Цілі покоління юних австралійських відьом і чарівників намагалися впіймати козлокосів і змусити їх себе вкусити, щоб насолодитися цим побічним ефектом, хоч передозування укусами може призвести до того, що жертва цілими днями безконтрольно ширятиме в повітрі, а іноді внаслідок потужної алергічної реакції взагалі не зможе приземлитися.
Сушені козлокосові жала використовують для деяких настійок, а ще, за певними припущеннями, ці жала є неодмінними компонентами популярних солодких свистобджілок.
КРИЛАТИЙ КІНЬ (Winged Horse)
КММ: XX-XXXX
Крилаті коні існують по цілому світі.
Є багато різних порід, включно з абраксанською (винятково могутні і крупні, масть паломіно), аетонською (каштанової масті, популярні в Британії та Ірландії), ґранійською (сірої масті, надзвичайно прудкі) та рідкісними тестралами (вороними конями, що мають здатність ставати невидимими; тестрали, на думку багатьох чаклунів, приносять невдачу).
Як і у випадку з гіпогрифом, власник крилатого коня зобов'язаний регулярно накладати на нього розілюзнювальні закляття (див. Вступ).
КРУП (Crup)
КММ: XXX
Круп походить із південно-східної Англії.
Зовні він дуже подібний на тер'єра Джека Рассела, за винятком роздвоєного хвоста. Майже немає сумнівів, що крупа вивели чаклуни, адже цей собака ставиться до чарівників з великою вірністю, але люто кидається на маґлів. Живиться всім, чим завгодно — від гномів до старих шин.
Ліцензію на утримування крупа видає Відділ нагляду й контролю за магічними істотами після здачі простенького тесту на підтвердження здатності чаклуна-прохача контролювати крупа в населених маґлами районах. Згідно із законом власники крупів зобов'язані видаляти хвіст своїм вихованцям за допомогою безболісних відривальних чарів у віці від шести до восьми тижнів, щоб маґли їх не помітили.
Л (Leprechaun)
ЛЕПРИКОН
(відомий також як кларикорн)
КММ: XXX
Метикуватіші, ніж феї, й не такі зловмисні, як імпи, ельфи чи доксі, леприкони одначе полюбляють пустувати.
Проживають тільки в Ірландії, сягають до п'ятнадцяти сантиметрів заввишки і мають зелений відтінок. Виготовляють примітивний одяг із листя.
Леприкони — єдині представники "маленького народу", які вміють говорити, хоча ніколи не вимагали перекваліфікувати їх у "людські істоти".
Малі леприконята народжуються цілком сформовані. Леприкони живуть переважно в лісистих місцевостях, але обожнюють привертати увагу маґлів, тому в маґлівській дитячій літературі вони з'являються майже так само часто, як феї.
Леприкони створюють реальну золотоподібну речовину, яка щезає протягом кількох годин, і це їх надзвичайно потішає.
Леприкони харчуються листям і, не зважаючи на репутацію жартівників, фактично ніколи не завдавали людям значної шкоди.
ЛОБАЛУГ (Lobalug)
КММ: XXX
Лобалуг живе на дні Північного моря.
Це примітивне створіння завдовжки з двадцять п'ять сантиметрів, що складається з еластичного рильця і мішечка з отрутою.
Коли йому хтось загрожує, лобалуг стискає мішечок, порскаючи отрутою в нападника. Русалії використовують лобалугів замість зброї, а чаклуни незрідка використовують їхню отруту для деяких настоянок, хоч ці дії й підлягають найсуворішому контролю.
М
МАНТИКОР (Manticore)
КММ: ХХХХХ
Мантикор — це вкрай небезпечне грецьке чудовисько з людською головою, лев'ячим тулубом і хвостом скорпіона.
Такий самий рідкісний і небезпечний, як і химера (див. далі), мантикор відомий своїм лагідним мугиканням під час поглинання здобичі.
Шкура мантикора відштовхує майже всі відомі закляття, а укус спричиняє миттєву смерть.
МІЛЬЗАДЖМІЛЬ
(Glumbumble)
КММ: XXX
Мільзаджміль (північна Європа) — це сіра волохата летюча комаха, здатна виробляти патоку, яка спричиняє меланхолію й використовується як протиотрута у випадках істерії, викликаної вживанням листя аліґоцїї. Відомі випадки, коли мільзаджміль окуповував бджолині вулики, і це мало найприкріші наслідки для меду.
Мільзаджмілі гніздяться в темних відлюдних місцинах, таких як дупла дерев і печери. Харчуються кропивою.
МІСЯЧНИЙ ТЕЛЕЦЬ (Moon Calf)
КММ: XX
Місячний телець — надзвичайно полохлива істота, що вилазить зі своєї нори лише при повному місяці.
У тельця гладеньке блідо-сріблясте тіло, вибалушені круглі очі на маківці й чотири довгі хирляві ноги з дуже пласкими видовженими копитами. У ніч повного місяця місячний телець виходить на безлюдну місцину і витанцьовує там на задніх ногах вибагливі фігури. Це вважається прелюдією до парування (при цьому на пшеничних полях залишаються плутані геометричні візерунки, які збивають з пантелику маґлів).
Спостерігати за танцем місячного тельця під сяйвом місяця надзвичайно цікаво, а іноді й доволі вигідно, адже якщо встигнути до сходу сонця зібрати їхній сріблястий послід і здобрити ним магічні трави й квіткові клумби, то ці рослини виростуть дуже швидко і будуть мати неймовірну силу.
Місячні тельці водяться всюди.
МОКA (Moke)
КММ: XXX
Мока — срібно-зелена ящірка, що сягає двадцяти п'яти сантиметрів завдовжки і поширена по всій Британії та Ірландії.