— Невтримно, — погодився пан Бонді. — Один чоловік перевіз фортепіано з тієї зачумленої Міксової вулиці аж на Панкрац, то через двадцять чотири години весь діл охопило...
Пан Бонді не договорив. Увійшов кур'єр і доповів, що прибув єпископ Лінда. Марек почав квапливо прощатись, але Бонді втиснув його назад у крісло й сказав:
— Тільки сиди й мовчи; цей єпископ — чарівний чолов'яга.
А вікарний єпископ Лінда вже входив до кабінету. То був невисокий веселий добродій у золотих окулярах, з насмішкуватим ротиком, по-священицькому стиснутим у пресимпатичну курячу гузку. Бонді відрекомендував йому Марека як власника того нещасливого бржевновського підвалу. Єпископ задоволено потирав руки, а інженер Марек злісно мурмотів щось про те, що йому, мовляв, дуже приємно, але на обличчі мав затятий вираз, який ніби промовляв: "Поцілуй мене кудись, сутаннику". Єпископ закопилив губенята і жваво обернувся до Бонді.
— Пане голово, — бадьоро сказав він після кількох загальних фраз. — Я прийшов до вас у вельми делікатній справі. Вельми делікатній, — повторив він зі смаком. — Ми обговорювали вашу... м-м... вашу проблему в консисторії. Його превелебність, наш архіпастир, схильний уладнати цю прикру історію по змозі тихіше. Розумієте, оту непристойну комедію з чудесами. Даруйте, я не хочу зачіпати честь пана... пана власника...
— Будь ласка, говоріть, — похмуро мотнув головою Марек.
— Ну, одне слово, весь той скандал. Його превелебність зволили висловитись так, що з погляду віри й розуму не може бути нічого прикрішого, ніж оте безбожне, просто-таки блюзнірське порушення законів природи...
— Дозвольте! — обурено вигукнув Марек. — Закони природи будьте ласкаві полишити нам. Ми ваших догматів не чіпаємо!
— Помиляєтесь, добродію, — жваво відповів вікарний єпископ. — Помиляєтесь. Наука без догматів — це лише купка сумнівних тверджень. Але гірше те, що ваш Абсолют суперечить церковним законам. Він не узгоджується з ученням про святощі. Не рахується з церковними традиціями. Грубо порушує вчення про святу трійцю. Не зважає на апостольську ієрархію. Не піддається навіть церковним екзорцизмам . І так далі. Одне слово, поводиться так, що ми мусимо категорично відкинути його.
— Ну, ну, — примирливо озвався пан Бонді. — Поки що він поводився досить... пристойно.
Вікарний єпископ остережливо підняв палець.
— Поки що — так. Але ми не знаємо, як він поводитиметься далі. Завважте, пане голово, — він раптом перейшов на довірчий тон. — Вам ідеться про те, щоб не було скандалу. Нам також. Ви б хотіли непомітно усунути цю прикрість як практична людина. Ми теж — як божі слуги й представники. Ми не можемо допустити, щоб з'явився якийсь новий бог чи навіть нова релігія.
— Слава богу, — зітхнув з полегкістю Бонді, — я знаю, що ми домовимося.
— Чудово! — вигукнув єпископ, радісно блискаючи окулярами. — Головне — домовитись! Високоповажана консисторія постановила, що з огляду на інтереси церкви вона, як виняток, може взяти під свою опіку той ваш... м-м... Абсолют; вона спробує привести його до згоди з католицьким віровченням і оголосить будинок номер тисяча шістсот п'ятдесят один у Бржевнові чудотворним місцем для богомілля і...
— Ого! — вигукнув Марек і схопився.
— Вибачте! — владно кинув єпископ. — Чудодійним місцем для богомілля; одначе з деякими застереженнями. Перша умова: щоб у вищезгаданому номері виробництво Абсолюту обмежилося до найменшої можливої міри; щоб там вироблявся тільки слабенький, мало вірулентний, дуже розріджений Абсолют, що виявлявся б не так непогамовно і тільки спорадично, як було в Лурді . А інакше ми не можемо взяти на себе відповідальність.
— Гаразд, — погодився пан Бонді. — А далі?
— Далі, — провадив єпископ, — щоб його виробляли тільки з вугілля, добутого в Малих Сватоньовицях. Як ви, з ласки вашої, самі знаєте, це чудотворне місце , місце культу діви Марії; тож, сподіваємося, з допомогою того ж таки тамтешнього вугілля ми влаштуємо в тисяча шістсот п'ятдесят першому номері в Бржевнові осередок культу матері божої.
— Як вам завгодно! — відказав Бонді. — Ще щось?
— По-третє, ви зобов'яжетесь, що більше ніде, ні тепер, ні в майбутньому, Абсолюту вироблятись не буде.
— Цебто як?! — вигукнув голова правління МЕАТ. — А наші карбюратори?
— Ніколи не будуть уведені в дію, крім того єдиного, бржевновського, що стане власністю святої церкви, і тільки церква буде ним користуватись.
— Дурниця, — заперечив пан Бонді. — Карбюратори будуть вироблятись. Через три тижні їх буде складено десять штук. За перше півріччя — тисячу двісті. За рік — десять тисяч. Стільки в нас уже заплановано.
— Ая вам кажу, — мовив вікарний єпископ тихо й солодко, — що через рік не буде працювати жоден карбюратор.
— Чого б то?
— Того, що ні релігійним людям, ні атеїстам не потрібен реальний, активний бог. Не потрібен, панове. Це виключено.
— А я вам кажу, — запально втрутився Марек, — що карбюратори будуть! Тепер... Тепер я сам за них; саме через те я хочу їх, що ви їх не хочете. Всупереч вам, ваша єпископська милосте, навсупереч усім забобонам, навсупереч усьому вашому Римові! І я перший вигукну, — інженер Марек набрав повні груди повітря й прокричав з немелодійним запалом: — Хай живе Perfect Carburator!
— Побачимо, — зітхнувши, сказав вікарний єпископ Лінда. — Ви, панове, самі переконаєтеся, що високоповажна консисторія мала рацію. Не далі як за рік ви самі припините виробництво Абсолюту. Але доти скільки шкоди, скільки шкоди він наробить! Панове, ради бога, не думайте, що церква впроваджує бога в світ! Церква його тільки обмежує й скеровує. А ви, панове безвірники, дозволяєте йому розмножитись, ніби повінь. Корабель святого Петра перетриває й цей новий потоп; він, як Ноїв ковчег, перепливе через море Абсолюту. Але вашому сучасному суспільству, — гучним голосом вигукнув єпископ, — буде непереливки!
РОЗДІЛ VI
МЕАТ
— Панове, — сказав голова правління Г. X. Бонді на нараді правління фірми МЕАТ 20 лютого. — Можу повідомити вас, що вчора один щойно збудований корпус нового заводського комплексу на Височанах здано в експлуатацію. Найближчими днями почнеться серійне виробництво карбюраторів — для початку по вісімнадцять штук на день. У квітні вже розраховуємо на шістдесят п'ять штук. На кінець травня — двісті штук щодня. Ми проклали п'ятнадцять кілометрів власних залізничних колій — головним чином для завезення вугілля. Встановлюється дванадцять парових казанів. Розпочато будівництво нового житлового кварталу для робітників.