Дочка погодилась. їй було все одно, за кого виходити заміж. Тільки попрохала матір самій написати листа регенту. І запропонувати йому її, Клеопатру.
Олімпіада надіслала регенту з Епіру короткого листа:
"Йди в Македонію, там тебе з нетерпінням чекає Клеопатра і македонський трон".
І почала посилено розповсюджувати чутки, що син її Александр на смертному одрі передав Пердіцці не лише свій перстень, а й сам трон. Пердікка відразу ж приєднався до цієї гри — так, так, Александр таки й справді передав йому трон. І захопився ідеєю одружитися з сестрою покійного імператора — такий хід відповідав його потаємним планам стати коронованою особою імперії. Але на шляху до здійснення цього плану була одна маленька перепона, про яку не знали ні Клеопатра, ні Олімпіада: у Пердікки вже була наречена — старша дочка Антіпатра красуня Нікея. Зовсім недавно, коли Пердікка не був ще регентом, він настирливо сватався до Нікеї, вважаючи за велику честь породичатися із всемогутнім намісником. Але тепер, коли в його руках опинилася верховна влада — як у регента,— одружуватися з дочкою Антіпатра вже не було смислу. Клеопатра — вигідніша партія, адже, взявши шлюб із сестрою покійного імператора, він зможе домогтися царського трону в Македонії.
Втратити таку можливість, коли трон сам плив йому в руки, він не збирався. Але щось заважало йому рішуче і назавжди розірвати стосунки з Антіпатром — може, почувався ще не зовсім упевнено і твердо чи лякливим був, нерішучим. Та й Антіпатр серед полководців Александра залишався впливовою постаттю — намісник Македонії! Ні, з таким передчасно не треба псувати стосунки, бо втратиш і те, що маєш. Мало що трапиться в цьому хисткому й нетривкому світі. Але й Клеопатру, а з нею і македонський трон не хотілося випускати з рук. От і крутись та гадай, де виграєш, а де програєш. А програти можна все, навіть голову.
Так нічого й не придумавши, Пердікка затіяв небезпечну гру. Втаємничуючи свої спражні плани, він одночасно сватався і до дочки Антіпатра, і до сестри покійного імператора. Розрахунок був простий: або там, або там поталанить. Та як він не втаємничував справжні плани, як не плутав свої ходи, про його наміри стало відомо Антіпатру. І ця новина його ошелешила. Дурень, лаяв себе намісник, старий дурень, бо вважав Пердікку своїм спільником, а він... Ні, такому хитрому женихові треба добряче дати по руках, щоб більше не смів одночасно свататись до двох.
Облишивши воєнні дії в Етолії, Антіпатр із спільником своїм Антігоном несподівано рушив у Малу Азію з потаємним наміром приборкати Пердікку і поставити його на місце. Пердікка, відчувши смалене, занепокоївся. Та й воювати одночасно з двома полководцями він не мав ані бажання, ані достатніх сил. Єдиний шанс уникнути сутички з Антіпатром — це хутчіше оженитися на його дочці, а про Клеопатру сказати, що все то... все то вигадки його ворогів. Тож Пердікка спішно відрядив послів до Нікеї, благаючи її негайно вийти за нього заміж, і тоді вони будуть щасливі до кінця своїх днів.
І таки випередив Антіпатра, який десь забарився, а свати тим часом привезли до нього намісникову дочку. Кортеж був пишний і вражаючий, наречена сяяла, як нова золота монета. Пердікка зустрів її з належною шаною І привселюдно оголосив про свій намір одружитися на дочці Антіпатра. Але давно відомо: не все, що добре починається, добре закінчується. Бо майже одночасно з Нікеєю до Пердікки прибула (і теж, як на лихо, з пишним кортежем, що відразу ж всім упав у вічі) друга його наречена — Клеопатра, котрій він ще раніше так необачно надіслав виклик... Регент опинився в досить делікатному становищі. А втім, це можна і пережити-перекліпати, аби не скандал, що спалахнув з Антіпатром. А спалахнувши, він одразу ж переріс у війну. Обидві наречені були налаштовані войовниче і роз'їхались — кожна туди, звідки й приїхала,— а тоді почали слати погрози на голову необачному женихові. Пердікка заперся в палаці, не знаючи, як виплутатися з небезпечної історії. З переляку він уже ладен був не одружуватись ні на тій, ні на тій, аби лише самому вціліти, але Антіпатр пригрозив, що не дозволить ганьбити і дочку його, і честь його!
Клеопатра, ображена до глибини душі дворушництвом регента, теж слала погрози і прокльони.
Зі свого боку Нікея погрожувала видряпати регенту безсоромні баньки, а суперниці повиривати всі патли. Як вона посміла їхати до регента, коли всім відомо... всьому світові відомо, що регент давно вважається тільки її женихом! їх ще рік тому заручили при всьому чесному народові. І хай Клеопатра не думає, що, коли вона сестра Александра, так їй уже все дозволено!
Зі свого боку Клеопатра нічого не думала, вона просто приїхала до регента за його викликом. Хто міг знати, що регент такий.
Скандал ось-ось мав завершиться великою бідою.
І тоді Пердікка зважився. В Антіпатра була сила, в Олімпіади такої сили не було — виходить, рятуючись від гніву намісника, треба одружитися з його дочкою. Але... Але й Клеопатру не хотілося втрачати — македонський трон так і манив до себе. І все ж регент вибрав Нікею, про що й оголосив на увесь світ — щоб умилостивити Антіпатра. Клеопатра ж не знала, де подітися від сорому й ганьби. Ні в Епір не могла тепер поїхати, ні в Македонію — зневажена і зганьблена. Тож вирішила не повертатися ні в Епір, ні в Македонію, а де-небудь знайти собі місце у світі білому. Зовсім зненацька її у дорозі наздогнали потаємні люди регента і передали записку такого змісту:
"Ще не все втрачено. На Нікеї я одружуюсь тільки тому, що її батько йде на мене війною. Вибраниця моя ти, Клеоііатро. Не їдь од мене далеко, зупинися в Сардах , там тобі вже приготовлено палац. І чекай мене там — я будь-що вирвуся з обіймів Антіпатра і одружуся з тобою. А зараз не можу. Почекай, благаю, потерпи, доки ситуація не зміниться на краще. Твій Пердікка".
Загибель Кенани
Боротьба за македонський трон розгоралася з кожним днем, бо з'являлися все нові й нові претенденти зайняти вільне вседержавне місце. Доки Клеопатра невдало підшукувала собі женихів, на сцену вийшла дочка Філіппа від його незаконного шлюбу з іллірійською флейтисткою — Кенана. Виховувалась вона разом з дітьми Олімпіади, а як виросла, то віддали її заміж за Амінту, сина Пердікки II, племінника Філіппа. Від цього шлюбу у них народилася дочка Адея, названа згодом Еврідікою. Оскільки її мати вважалася зведеною сестрою Александра, то Еврідіка була йому племінницею. Мати її Кенана була відважною і рішучою жінкою. І навіть войовничою. Про неї казали: їй би народитися чоловіком, кращого б воїна у всій Македонії не знайти. Але й будучи жінкою, Кенана брала участь у битвах, виявляючи при цьому особисту хоробрість, котра дивувала навіть бувалих воїнів. І дочку свою Кенана виховала як воїна, з дитинства привчаючи її володіти зброєю нарівні з чоловіками, витримувати всі труднощі походів. Дочка зростала владолюбною і войовничою, з великими претензіями. Мати раз по раз нагадувала, що вона, Еврідіка, не простого роду, вона — представниця царського роду, що дідом був сам Філіпп, який свавільно відсторонив батька її Амінту від влади.