Електра

СТАСИМ ПЕРШИЙ
ХОР
Строфа І
430] Славні судна, ви, що пливли до Трої,
Сплеском безлічі весел
Німф морських у грайливе скликаючи коло;
З ними й дельфін, коли флейту вчув,
Пружно з хвилі виплигував,
Де темний ніс корабля, —
Супроводжував сина Фетіди
Прудконогого разом з вождем
Агамемноном до іліонських веж,
Де Сімунт жене хвилю.
Антистрофа І
440] Німфи моря, берег Евбейський лишивши,
Дивний витвір Гефеста — [254]
Зброю золотосяйну несли обережно
Ген через Пелій, через верхи
Й прірви Осей освященної,
І схови тіняві німф,
Аж у край той, де Пелій-комонник
Славу еллінам подарував —
Вихроногого помічника вождів —
Парость морської Фетіди.
Строфа ІІ
450] В Навплії чув я — розповідав один,
Що вернувся з-під Трої,
На щиті твоїм славнім,
Різьблені, сину Фетіди, були
Постаті, що вражали
Незрівнянним хистом:
На обідку — крилоногий Персей
Лине над морем, у нього в руці —
Відтята Горгони жахна голова,
Побіч — вісник Зевса, Гермес,
460] Охоронець полів, син Майї.
Антистрофа II
А посередині — сонця промінний бог,
Що жене через небо
Буйних коней крилатих.
Там і сузір'їв ефірних рої;
І Плеяди, й Пади —
їх жахнувся Гектор.
А на шоломі, довкіл золотім, —
Сфінкси здобич у кігтях несуть.
На панцирі — сиплячи з ніздрів огонь,
470] Мчить левиця хижа: ось-ось
Кігті встромить в коня Пірени.

ЕПОД
Ратище грізне оздоблене тонко було четвернею,
Довкола чорний пил клубивсь.
Вождя таких войовників
Ти вбить посміла, Тіндарідо,
Мужа свого, жоно підступна?..
Прийде час — небожителі
Смерть жахливу й тобі зішлють!
Тоді побачу: бризне й твоя
480] Кров з-під караючого заліза… [255]

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Входить старець, потім — Електра.
СТАРЕЦЬ
То де ж та славна доня Агамемнона,
Кого зростив я, де моя велителька?
Нелегко, ой, нелегко до житла того
Піднятись: ноги далі не несуть мене,
Та якось дотягнуся, вдвоє зігнутий,
Тремтливий: я ж до рідних, дорогих іду.
О доню, — коло хати я уздрів тебе, —
Несу он із ягняток найдобірніше,
Ще ссе воно, пухкеньке, і віночки ось
490] Ще свіжі, й сиру трохи, й дар Діоніса,
Щоправда, небагато, та понюхай лиш,
Як пахне! Домішаєш до дешевого, —
Та й до обіду дзбан п'янкого матимеш.
Хай візьме хтось усе це і гостям несе,
А я тим часом краєм сіряка свого
Втру очі: за сльозою світ потьмарився.
ЕЛЕКТРА
Чого ж то, старче, нині просльозився ти?
Чи давня моя кривда пригадалася?
Чи за Орестом, за вигнанцем, сльози ллєш,
500] А чи за моїм батьком? Недарма ж його
Для себе й своїх друзів ти виховував…
СТАРЕЦЬ
Дарма… Але не міг я нині втриматись:
Таки звернув з дороги; ні душі довкіл…
От і поплакав над його могилою.
Вина пролив із міха, що гостям несу,
Обклав нагробок миртом, щойно зрізаним.
Та раптом бачу: жертву темнорунну хтось
Лишив, поливши землю кров'ю свіжою,
Ще й кучер світлий на могилу складено.
510] Я здивувався: хто б до гробівця того
Смів приступити?.. Певно ж, не із Аргосу.
А що, коли це брат твій тайкома прийшов
Могилі свого батька поклонитися?
Ось кучер той. Приглянься, із своїм зістав:
Хіба не той відтінок?.. Так-от є воно:
У кого кров у жилах спільна, батьківська,
Ті й зовні схожі багатьма прикметами.
ЕЛЕКТРА
Щось нерозумне мовиш, сивий друже мій:
Гадаєш, брат мій мужній так ось, потайки, [256]
520] Лякаючись Егіста, з чужини б вертавсь?
А кучер?.. Та чи може чимсь рівнятися
Волосся юнака, що на палестрі зріс,
Із плеканим, дівочим?.. Нісенітниця!
Та й не в одних волосся схоже барвою, —
Вони ж не з однієї крові зроджені,
СТАРЕЦЬ
А ще, дитино, порівняй сандалі слід —
Його й твоєї: чи не знайдеш схожості?
ЕЛЕКТРА
На стежці кам'янистій?.. Хоч би й трапився, —
В сестри і брата все ж він неоднаковий,
530] І буть таким не може: в чоловіка слід,
Напевно, значно більший від жіночого.
СТАРЕЦЬ
Скажімо, брат вернувся. Чи впізнала б ти
Своїх же рук роботу — тканий одяг той,
В котрім од смерті я хлопчину вибавив?
ЕЛЕКТРА
Та що ти? Чи не знаєш? Я ж дівчам була
В ту пору. Та якби ж і справді виткала,
То як той одяг досі брат носити б міг?
Хіба одежа з нашим тілом теж росте?..
Якийсь чужинець, певно, те волосся склав
540] Або й тутешній, — дочекавшись темряви.
СТАРЕЦЬ
А де ж ті гості? Хочу їх побачити
Й про твого брата щось од них довідатись.
ЕЛЕКТРА
А ось із хати вже виходять поспіхом.
З дому виходять Орест і Пілад.
СТАРЕЦЬ
Здасться, благородні. Хоч під виглядом
Вельможі й підлий вміє приховатися.
Та вгадувать не буду — здоровлю гостей.
ОРЕСТ
І ти здоров будь, старче!
(до Електри)
А це хто з твоїх
Колишніх друзів ось такою тінню став?
ЕЛЕКТРА
Він мого батька, чужоземцю, виховав. [257]
ОРЕСТ
550] Що кажеш? Той, хто брата врятував твого?
ЕЛЕКТРА
Егеж. Та хтозна, чи живе врятований.
ОРЕСТ
Агій!
Я ж не срібняк, щоб так ось приглядатися
До мене зблизька. Чи прийняв за іншого?
ЕЛЕКТРА
Орест либонь згадався, твій одноліток.
ОРЕСТ
І друг… Поглянь-но! Вколо мене крутиться…
ЕЛЕКТРА
Сама це бачу, гостю, та й дивуюся.
СТАРЕЦЬ
Моли богів, Електро, доню владаря!
ЕЛЕКТРА
За кого? За відсутніх чи присутніх тут?
СТАРЕЦЬ
За скарб дорогоцінний, що нам шлють боги.
ЕЛЕКТРА
560] Молю, як бачиш. Ну, а далі? Далі що?..
СТАРЕЦЬ
(вказуючи на Ореспіа)
Пригляньсь до нього, доню, найдорожчого.
ЕЛЕКТРА
За розум твій давно вже потерпала я.
СТАРЕЦЬ
До чого тут мій розум? Брата бачиш ти.
ЕЛЕКТРА
Таке ти мовив, що й не сподівалася.
СТАРЕЦЬ
Це рідний брат твій, парость Агамемнона.
ЕЛЕКТРА
Є знак якийсь? Кажи, хай пересвідчуся. [258]
СТАРЕЦЬ
А шрам той над бровою? За козлям колись
Ви бігли. Він спіткнувся і брову розсік.
ЕЛЕКТРА
Що кажеш? Справді. Впізнаю падіння слід.
СТАРЕЦЬ
570] І все ще брата пригорнуть вагаєшся?
ЕЛЕКТРА
Вже ні: той знак надбрівний решту сумнівів
Розвіяв. О мій брате, так неждано я
Тебе обняти можу!..
ОРЕСТ
Як і я — тебе.
ЕЛЕКТРА
Не думалося навіть…
ОРЕСТ
І не снилося…
ЕЛЕКТРА
Це справді ти?..
ОРЕСТ
Як бачиш. Я, союзник твій.
Лише б щасливим лов був. Хоча в успіху
Я певен: у богів дарма б ми вірили,
Якщо б упала правда, кривда — верх взяла.
ХОР
От і заблиснув ти, благословенний дне,
580] Найяснішим для міста променем,
Бо повернувся той, хто блукачем сумним
Із отецьких палат у світ пішов,
І ось — дома він!
Перемогу, сестрице, зласкавившись,
Нам шле бог якийсь!
Руки й слова зніми до небожителів —
Нехай твій брат без пригод
Нині у батьківське місто повернеться.
ОРЕСТ
Гаразд. В обіймах, сестро, не пора тепер
590] Нам утішатись. Ще ми в них набудемось.
А ти, о старче, — саме вчас прийшов сюди, —
Скажи, як вбивцю батька покарать мені
І матір, що з тим підлим заодно була? [259]
Чи друг якийсь у мене є ще в Аргосі?
Чи все тут, як і доля, шкереберть пішло?
Кому б я вдень міг чи вночі довіритись?
Де стежка, що вела б до ворогів моїх?
СТАРЕЦЬ
Нема тут, любий, в тебе нікогісінько.
Це рідкість — мати друга, що однаково
600] 3 тобою і добро б міг, біду ділить.
Для друзів, кажу щиро, ти давно пропав,
Надії не лишивши. Лиш рука твоя,
Твоє, мій сину, щастя все вирішує, —
Чи батьків дім повернеш, як і місто все.
ОРЕСТ
А що робити? Як же домогтись цього?
СТАРЕЦЬ
Тієстового сина й свою матір вбий.
ОРЕСТ
Прийшов я за цим лавром. Як добуть його?
СТАРЕЦЬ
В палатах не добудеш, це вже певна річ.
ОРЕСТ
Сторожа там довкола? Списоносці скрізь?
СТАРЕЦЬ
610] Авжеж. Тебе боїться, не до сну йому.
ОРЕСТ
То як тут бути? Підкажи. Придумай щось.
СТАРЕЦЬ
Послухай, що на думку спало тільки-но.
ОРЕСТ
Схоплю з півслова, лиш би до пуття було.
СТАРЕЦЬ
Егіста якось бачив, що сюдою йшов…
ОРЕСТ
Ну-ну, цікаво… А в якому напрямі?
СТАРЕЦЬ
На кінське пасовище, попри поле це.
ОРЕСТ
А що робив там? Бачу в пітьмі просвіток. [260]
СТАРЕЦЬ
Гадаю, свято німфам улаштовував.
ОРЕСТ
За своїх діток чи за тих, що в лоні ще?
СТАРЕЦЬ
620] Одне лиш знаю: він бика вбивати йшов.
ОРЕСТ
Була з ним охорона чи раби лишень?
СТАРЕЦЬ
Ні одного з аргосців. Трохи слуг було.
ОРЕСТ
А як гадаєш: з них мене впізнав би хтось?
СТАРЕЦЬ
Кажу ж, це слуги, що тебе й не бачили.
ОРЕСТ
А в разі перемоги нам сприятимуть?
СТАРЕЦЬ
Слуга, тобі на щастя, слабших зраджує.
ОРЕСТ
Скажи, а як до нього підійти б я зміг?
СТАРЕЦЬ
Складатиме там жертву, ти заглянь туди.
ОРЕСТ
Як видно, при дорозі ті поля його.
СТАРЕЦЬ
630] Побачить, як ітимеш. На обід гукне.
ОРЕСТ
Лихого, сподіваюсь, гостя матиме.
СТАРЕЦЬ
А далі — до обставин пристосовуйся.
ОРЕСТ
Розумна рада. Ну, а мати, де вона?
СТАРЕЦЬ
Удома. Та на учту скоро з'явиться.
ОРЕСТ
Чому ж не з мужем, рука в руку, повагом? [261]
СТАРЕЦЬ
Лякається огуди, дорікань людських.
ОРЕСТ
Ага, бо знає, як на неї дивляться.
СТАРЕЦЬ
Ну, певно: нечестиву всяк ненавидить.
ОРЕСТ
А як їх двох убити одним заходом?
СТАРЕЦЬ
640] Берусь підготувати вбивство матері.
ОРЕСТ
А щодо нього — доля все сама рішить.
ЕЛЕКТРА
Обом їм одімстити хай поможе нам.
СТАРЕЦЬ
Хай так. Що скажеш про убивство матері?
ЕЛЕКТРА
Іди до Клітемнестри і дай знати їй,
Що сина сповила я, — внука має вже.
СТАРЕЦЬ
Й коли вродила, певно, поцікавиться.
ЕЛЕКТРА
Скажи: десятий, очисний, святкує день.
СТАРЕЦЬ
Який зв'язок тут із убивством матері?
ЕЛЕКТРА
Дочку-роділлю поспішить відвідати.
СТАРЕЦЬ
650] Ти віриш, доню, що про тебе дбатиме?
ЕЛЕКТРА
А як же. Ще й поплаче над дитям моїм.
СТАРЕЦЬ
Можливо. Та до справи повернімося.
ЕЛЕКТРА
Так ось. Лиш прийде — тут же має згинути. [262]
СТАРЕЦЬ
Стривай. Відчинить хатні двері. Далі що?
ЕЛЕКТРА
Від хатніх — недалеко й до Аїдових…
СТАРЕЦЬ
Тоді б я міг спокійно із життя піти.
ЕЛЕКТРА
Однак Ореста проведи насамперед.
СТАРЕЦЬ
Туди, де німфам свято влаштував Егіст?
ЕЛЕКТРА
Ну, так. І все, що треба, скажеш матері.
СТАРЕЦЬ
660] Що чув од тебе, — слово в слово їй скажу.
ЕЛЕКТРА
(Орестові)
Берись за діло. Першим завдаси удар.
ОРЕСТ
Готов я, сестро. Хай лиш хтось веде мене.
СТАРЕЦЬ
Вести готов я, хай і старець, з радістю.
ОРЕСТ
Отецький Зевсе! Стань на ворогів моїх!
Поспівчувай нам, гідним співчуття твого!
ЕЛЕКТРА
Поспівчувай нам! Ми ж бо — внуки, кров твоя!
ОРЕСТ
Й ти, Геро, вівтарів мікенських владарко,
Якщо це справедливо, взяти верх нам дай!
ЕЛЕКТРА
За батька дай помститись найдорожчого!
ОРЕСТ
670] Й ти, батьку, що в Аїді, вбитий підступом,
І ти, владарко Земле, — простягаю ось
До тебе руки, — не залиш дітей в біді!
ЕЛЕКТРА
Бери з собою всіх полеглих списників, [263]
Що з ними ти фрігійців подолав колись,
Усіх, хто нечестивих вбивць ненавидить!
ОРЕСТ
Ти чуєш, батьку, жертво неньки нашої?
ЕЛЕКТРА
Усе наш батько чує. Та вже йти пора.
Егіста вбити мусиш — я прошу тебе.
А трапиться, що згинеш, переможений, —
680] Вважай, що я вже мертва: не вагаючись,
У груди меч двогострий устромлю собі.
(Подає братові зброю).
Тепер піду додому й приготую все.
Щаслива буде звістка — святкуватиме
Весь дім наш, а загинеш — опечалиться
Назавжди. Ось що, брате, я кажу тобі.
ОРЕСТ
Усе я знаю.
ЕЛЕКТРА
А тому-то мужній будь.
Орест з Піладом відходять.
(До хору).
А ви, жінки, негайно сповістіть мені,
Як бій почнеться. Буду ждати наслідку
З мечем напоготові: ворогам своїм
690] Повік не дамся в руки, переможена, —
Над мертвим тілом хай собі знущаються!
(Відходить).