Коли із дна душі незборне Тужіння виповзе надвір І вираз мій у тінь огорне, Потьмить чоло й заповнить зір, Не бідкайся! Свою оселю Моя скорбота добре зна: В грудей безмовне підземелля Назад повернеться вона.Вересень 1813