' Найсильніше і найніжніше (латин.). 2 В ставах собі ночами, як арфи еольські: Жодні жабн не грають так чудово, як польські (пол.).
— Чи Шевченко не писав нічого про руські жаби? Д-р Жабський думав кілька хвилин. Підніс очі до неба
і почав говорити поважно:
— Наш батько Тарас, заким запалив лучницю правди, волі і науки, мусів перше уродитися, і він справді уродився в часи Наполеона Великого, коли в Європі...
— Я не про се питаюся, тілько чи він писав що про жаби?
— Почекай, я тобі скажу: то все треба брати історично, генетично і критично, треба показати зв'язь...
— Ет! бузько тебе бери!
І Жабур поплив дальше, до громади менше вчених жаб. Збудив усіх голосним окликом: "Куми! куми ех-ех-ех!" Виліз на листок і ждав.
— Квак! квак! Що таке? — спиталася його громада.
— Кривда нам! — зверещав Жабур. Ви спите, а там у польськім ставку наші сусіди величаються, що нема понад них, що вони найкращі співаки, порівнюють себе з богами, а нас не мають і за комарів! Мої куми і кумове! Чи ж є на світі краще як українсько-руська пісня, як наші руські жаб'ячі концерти! Нехай поети величають нас або й ні,— ми скромні і співаємо не для людей і не для слави,— але наша пісня, наша дума не вмре, не загине! Наші пісні кращі як польські, наші концерти мають європейську славу! Тілько що ми не вміємо так надуватися, як польські жаби! Але нехай вони собі й не знати які мрії снують про одно море, ми в се їх море не поліземо, ми не дамось, нас більше тут! Нехай собі польські поети величають свої жаби, а ми все-таки горою! Наша девіза:
Польських жаб най поїдають довгоногі бузьки; жодні жаби не співають так гарно, як руські.
— Жодні жаби не співають так гарно, як руські! — заспівав ставок.— Славно, куме! Хе-хе-хе!
— Співаймо, браття! Покажім, що ми знаємо!
І руський ставок почав співати. Спершу жалібно, так жалібно, що аж серце краялося, на нуту: "А ти поїхав, мене понехав!" Потім виступив мужеський квартет і заспівав "Реве та стогне Дніпр широкий", пісню дуже відповідну до нічного концерту на ставку. Далі панна Жабківна, вилізши на трощу, співала чудовим сопрано "Ой одна я, одна!", збуджуючи загальний смуток у серцях жаб'ячих кавалерів.
Вкінці цілий ставок заспівав potpourri , зложене по руському звичаю з похоронних і весільних пісень. Хор був прегарний і разом з ясною весняною ніччю впливав на жаб'ячу душу так, що вона розпливалася по цілім ставку.
Проспівавши так кільканадцять пісень, руський ставок утомився і затих. Коли чує, а в польськім ставку сусіди як почнуть співати: "Jeszcze Polska nie zginela" — аж луна йде! Гей, як прокинеться руський ставок, як загримить "Ще не вмерла Україна!" — настав такий вереск, що й розібрати було годі, що співали одні, а що другі.
І не вмовкали вже оба ставки аж до самого досвіта, коли на крайнебі зачервонілося сонце. І були би співали привітну пісню самому сонцю, але з села надлетіли три бузьки, стали кружляти понад обома ставками, всі жаби пірнули у воду і замовкли.
Конюх, що лежав на пасовиську і зовсім припав росою, піднявся помалу і закляв:
— А грім би вас побив, прокляті жаби! Цілу ніч спати не дали!
1898