Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)

Страница 138 из 141

Мигель де Сервантес

Перші слова, написані на пергамені, що виявлено в олив'яній скриньці, були такі:

Академіки з Аргамасільї, містечка в Ламанчі,

на життя і смерть доблесного Дон Кіхота з Ламанчі

(написали таке)

ЧОРНОМАЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА

ЕПІТАФІЯ

Дивак, чиї химери багатіші

За славлені Язонові трофеї;

Мудрець, чиї закручені ідеї

За флюгера колючого верткіші;

Вояк, чиї звитяги всіх гучніші

Лунають від Ламанчі до Мореї;

Співець краси і цноти Дульсінеї,

Чиї пісні в віках найголосніші;

Той, хто заткнув за пояс Амадісів,

Той, хто вбачав пігмея у гіганті,

Слугуючи Венері та Беллоні;

Той, хто лишив позаду Бельянісів,

Той, хто блукав верхом на Росинанті,

Тут опочив у праотецькім лоні. [331]

МИСКОЛИЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКІЙ.

СОНЕТ

Зирнувши на цей вид і стан дорідний,

Приваблений дебелістю своєю,

Тобоську ти впізнаєш Дульсінею,

Якою марив наш гідальго гідний,

Задля якої він топтав безплідний

Схил Сьєрри Нефи, а слідом за нею

Зело Монтьєля й пишную лілею

Аранхуеса, стомлений і блідний.

Дочасну згубу доля їм судила:

Зів'янула красуня, цвіт чарівний,

Сконав і славний рицар наш мандрівний;

Вона з красою у землі зітліла,

А він, оживши в брилі мармуровій,

Усе ж не втік оман і зрад любові.

ЧУДОТВОРА, НАЙДОТЕПНІШОГО АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ РОСИНАНТОВІ, КОНЕВІ ДОН КІХОТА З ЛАМАНЧІ

СОНЕТ

На збагренім Беллоною грізною

Гордливім адамантовім престолі

Із силою, не знаною ніколи,

Ламанчець стяг зметнув над головою.

Бере він меч, свою незрадну зброю,

Жахливу в рубці, різанні й уколі,

— І вже шукає муза мимоволі

Новітній склад новітньому герою.

Якщо живі в Британії ще згадки

Про Амадіса, що його нащадки

Блискуче відродили грецьку славу,

То подвиги й тріумфи Дон Кіхота

Іще гучніші — їх ярка пишнота

Уславила Ламанчу величаву.

Коли вже й Росинантові не сором

Рівнятись із преславним Брільядором,

— То невмирущий рицар наш по праву. [332]

СКАЛОЗУБА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, САНЧУ ПАНСІ

СОНЕТ

От Санчо Панса. Він малий на зріст,

Але великий духом — дивне диво!

Своєму пану він служив правдиво,

Вкладаючи в ту службу весь свій хист.

Він графом стати міг, та світу злість

Надію ту підрізала зрадливо,

Бо світ дививсь на щиру душу криво,

От-от, здавалось, і осла він з'їсть,

Створіння мирне, на якім цей воїн,

Хвали щонайгучнішої достоїн,

За Росинантом поспішав баским.

Оманливі надії, цвіт рожевий,

Як мимо нас у далеч спішите ви

І в безвісті зникаєте, як дим!

ЧОРТОГОНА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА

ЕПІТАФІЯ

Тут спочинув Дон Кіхот,

Був він рицарем мандрівним,

Шляхом рівним чи нерівним

їздив і шукав пригод.

Санчо Панса простачок

Спочиває рядом з паном;

Був він вірним і слухняним,

Зброєносцям всім зразок.

ДАРМОГРАЯ, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКОІ

ЕПІТАФІЯ

Тут спочила Дульсінея,

Дівка добра, пишнотіла,

Люта смерть її скосила,

І взялась вона землею.

Роду чесного, простого,

Це була сама чеснота,

Дама серця Дон Кіхота

І краса села свойого. [333]

Оце і всі вірші, які пощастило нам відчитати; решту рукописів понадточував шашель, і їх передано одному академікові, аби він розшифрував їх чи дав принаймні свої кон'єктури. Є відомості, що коштом невсипущої і ретельної праці він таки спромігся це зробити і має намір огласити ті творіння друком в надії на третій виїзд Дон Кіхота.

Forse altri cantera con miglior plettro. (Хтось інший, може, краще оспіває).

Кінець першій частині

Примітки

ПРИСВЯТА

С. 7. Дук Бехарський — Дон Алонсо Дієго Лопес де Суньїга-і-Сотомайор, багатий гранд іспанський, відомий меценат; надій, що їх Сервантес покладав на нього в зв'язку з друком "Дон Кіхота", не виправдав. Його імені в подальшій творчості письменника вже не зустрічається.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

С. 8. ...народилося воно в темниці...— Свідчення того, що Сервантес або задумав свою книгу, або почав її писати в севільському ув'язненні 1597 року.

С. 9. ...проспавши стільки років у мовчанці забуття...— Сервантес нічого не публікував від 1585 року, коли вийшов у світ його роман "Галатея" і була поставлена в театрі комедія "Переполох".

Святий Тома — Фома (Тома) Аквінський (1225 або 1226-1274) — італійський богослов і філософ, автор трактату "Сума теології". Вчення його, так званий томізм, став офіційною філософією католицької церкви.

Зоїл — давньогрецький філософ і ритор IV в. до н. є. В минулому столітті зоїлом стали називати прискіпливого, недоброзичливого і в'їдливого критика.

Зевксид — давньогрецький художник V-IV вв. до н. є. Творів не збереглося.

С. 10. Іван Індійський — володар легендарного царства чи то в Азії, чи то в Африці.

Цісар Трапезонтський — володар держави на території нинішньої Туреччини в 1204— 1461 роках зі столицею Трапезонт (сучасний Трабзон).

Граматик — учений тлумач давньогрецької й латинської поезії.

С. 11. Как — в античній міфології велетень з трьома головами, убитий Гераклом, Вулкановим сином.

Єпископ Мондоньєдський — іспанський прелат і письменник Антоніо де Гевара (1490-1548), сповідник та хроніст Карла І; жіночі імена Ламія, Лаіда та Флора згадуються в його "Інтимних записках".

Медея — у грецькій міфології донька колхідського царя, допомогла аргонавтам добути золоте руно. Коли Ясон зрадив її, вона вбила суперницю і двох дітей від Ясона. Образ Медеї дістав розвиток в літературі, зокрема в Овідія. [679]

Каліпсо — у грецькій міфології одна з німф.

Цірцея (Кіркея) — у грецькій міфології чарівниця з острова Ея, яка обернула на свиней одіссеєвих супутників.

Юлій Цезар у своїх "Записках"... — Римський імператор Гай Юлій Цезар (100— 44 до н. є.), який написав книгу про свій похід на Галію "Записки про гальську війну".

Плутарх — давньогрецький письменник та історик (бл. 45-бл. 127). Написав 50 біографій славетних греків і римлян під назвою "Порівняльні життєписи".

Леон Юдей — автор трактату "Бесіди про кохання", написаного наприкінці XV в. італійською мовою.

Фонсека — Крістобаль де Фонсека (1550-1621) —а вгустинський чернець, автор трактату "Любов до Бога" (1592).

С. 12. Монтьєльський повіт — місцевість у Ламанчі.

С. 13. Урганда — чаклунка з роману "Амадіс Гальський". Баламуткою прозвана за те, що часто змінювала свою подобу.