ДО РОЗДІЛУ IV
Перша Секуму (по-удегейському Сектозу) — невеликий струмок (5 кілометрів), що тече між відрогами гірського хребта, який іде паралельно берегу моря. Дві річки Одега (що означає по-удегейському "дівиця")—по-китайському Одегоу — мають спільне гирло. Одна Одега дорівнює 12, друга —15 кілометрам. Невеликий гірський хребет, що їх розділяє, має ту саму назву, і висота його в середньому 150 метрів. На схід він спускається полого і біля моря кінчається високою терасою, де росте рідка модрина та поганенький березняк. У долині Одега ліс мішаний, дров'яного характеру, і тільки напочат-ку де-не-де зустрічаються поодинці кедр, ялина і смерека. На більшій частині навколишніх гір лісу немає вовсім. Його знищили пожежі.
Одега 2-га (по-удегейському Одехе) з лівого боку бере в себе джерело Лугове. Раніше, як розповідають китайці, тут була невелика лудева, але вона згоріла. Китайці її не відновлювали і пішли на річку Псухун.
Річки: Танія (по-китайському Седонерл і по-удегейському Дана), Вязтигні, Хоома, Хоте і Онектого (по-удегейському Опекгозо, по-китайському Міланзуай) — гірські струмки, які течуть до моря по невеликих розпадках. Далі буде річка Таеле (по-удегейському Тае) завдовжки 12 кілометрів. Біля гирла її долина звужується, і річка біжить начебто міжгір'ям. У верхів'ї Таеле лежить гірський вузол, звідки беруть початок і інші річки: па північний схід тече річка Білімбе, на південь — малепький струмок Ієля.
Річка Шакіра — теж невелика. Гирло її лежить по сусідству з річкою Білімбе. Власне, гирла у цієї річки нема зовсім — вода розливається по низині і попадає в море крізь прибережну гальку. Долина річки Шакіри досить вузька, грунт у ній кам'янистий; в горах скрізь видно осипи. Трав'яна рослинність складається переважно з полину, орляка і польового горошку; на річках — зарості ліщини, шипшини, таволги і леспедеці. Рідколісся біля моря складається з дуба і модрини, але, в міру підіймання вверх по річці, ліс стає більший і різноманітніший.
ДО РОЗДІЛУ XII
Географія частини узбережжя між Мамокчі і Найною така. Високий гірський хребет Габаці тягнеться під гострим кутом по відношенню до берега моря. По той бік його басейн річки Ку-лумбе, по цей — маленькі річки, які мають лише удегейські назви: Яшу (на картах Ягасу), Уяхгі-бязані, Санке, Канути, Янужа та інші. Поміж ними можна відзначити три гірські вершини: Габаді Дюхане і гору Яндоюза, а біля гирла річки Яшу — одиноку скелю Када-Дудідуоні. На морських картах вона названа горою Ожидания і помічена цифрою 603.
Наступною річкою після Найни була Тиченга (по-удегейському Теєнга). її довжина близько 20 кілометрів, початок бере з хребта Карту. У верхів'ях Тиченга тече по вузькому і глибокому міжгір'ю, краї якого спадають до річки під кутом майже 60 чи 70° і суцільно вкриті осипами.
Після Тиченги іде ряд невеликих джерел: Ватенга (на картах Батунча), Чані, Кальма (по-удегейському Калама, що означає "кит") і Анчі. Далі йдуть річки Куа, Саигасу, Чангомі і Ламуксі. Тут стежка залишає морське побережжя і йде вверх через перевал на річку Квандагоу (велика звивиста падина) — притоку річки Амагу. Довжина Квандагоу — близько ЗО кілометрів. Початок її лежить там же, де й початок річки Кудя-хе і річки Найни. Квандагоу біжить спочатку також в глибокому міжгір'ї, заваленому кам'яними брилами, але потім долина її ширшає. Верхня половина течії має напрям з північного заходу, а потім річка круто завертає до північного сходу і біжить уздовж берега моря, відокремлена від нього гірським пасмом Чанготикалапі. Від річки Анчі до Амагу—* п'ятнадцять кілометрів.
В Тахобе впадають такі гірські річки: праворуч — Коде з притоками Хуати, Боноксе і Буланя. Потім ідуть річки: Хулялігі, Балі, Онюхі, Анмалі і Таха. Між ними є висока гора Ангухі з примітним каменем на вершині, яку солони населяють чудесами своєї уяви. Далі ідуть: Онюхі, Анмалі, Дадаву і Та-а. Лівими притоками Тахобе є: Каньчжу, Агдихе 1-ша і Агдихе 2-га. Ліси по долинах останніх двох річок зовсім вигоріли.
Річка Кумуху (по-удегейському Куму) — росіяни її назвали річкою Кузнецова,-V починається з хребта Сіхоте-Аліню, біжить у широтному напрямі, тільки в нижній частині подається до півдня і впадає в море біля мису Олімпіада (46° 12,5' півн. шир. і 138° 20,0' схід. довг. від Грінвіча). По дорозі Кумуху бере в себе такі притоки: ліворуч — річка Яаса 1-ша, Яаса 2-га, Усмага, Тапку, Ного, Тагди, Хандямі, Дионго, а праворуч — крім Цигоні, по якій ми прийшли, ще Ліго, Цаолосто, Будиге й Амукта. З них найшвидша Ліго, а найспокійніша Тагди. З останньої буде перевал на річку Сваїн, яка впадає в море на північ од річки Кузнецова.
Удегейці човнами підіймаються до річки Тагди; далі просуватися вверх до Кумуху можна тільки по льоду річки на нартах. В середній її частині, особливо з лівого боку, між річками Тагди і Яаса, видно сліди давніх пожеж. Як і скрізь, найбільше вигоріли ліси по хребтах і збереглися тільки по долинах.
ДО РОЗДІЛУ XVII
Після річки Сваїн буде ще кілька гірських струмків: Юкса, Геу, Суня (Сунерл), Сігбалі, Бален та Бізісу, Останній по-російському зветься Кам'яною річкою.
Після Кумуху в послідовному порядку йде энову кілька невеликих гірських річок з удегейськими назвами: Сюен (по-російському Сваїн, на картах — річка Бабкова), потім Омосо, їлянту і Яктига. У верхів'ї Омосо є гора з оголеною вершиною, яку через те і назвали Голою. Друга гора, Висока, розташована недалеко від моря між річками Омосо і їлянту. Ділянка берега моря від річки Кумуху на північ до мису Сосунова зайнята виступами гранітів,
гнейсів і сієнітів.
/
ДО РОЗДІЛУ XVIII
Із слів удегейців я зрозумів, що далі на північ у море впадає кілька малих гірських річок: Кюмо, Найна, Егей-бе, Бяпу та річка Єдін. Остання тече за двадцять кілометрів на північ од річки
Нахтоху. Гірський хребет, що розділяє їхні басейни, зветься Ма-тамай. Трохи далі, дещо під кутом до берега моря, тягнеться другий гірський хребет — Камуран з висотами Курхай та Уо. Ще далі — велика річка Самарга, на якій живе багато тубільців.
Річка Єдін (по-удегейському Іді-бе) названа на картах річкою Перетичина. Вона починається в горах Сіхоте-Аліню, довжина її — майже 150 кілометрів. Єдін має багато приток. Якщо йти од верхів'я до моря, то в послідовному порядку вони розташовані так: праворуч по течії — Дака і Тунга з перевалами на Бікін, потім —-Баня, Пюгота, Амдасу, Сологойе, Очжура з притокою Хунімікчі і з перевалом на річку Ехе.