Цікавою рисою цієї частини За-уссурійського краю є розташовані дугою гірські складки. Тому й напрям течії річок до моря дугоподібний. Саме такими річками є Такема, Кусун, Кулумбе й Амагу. Перші дві немовби обіймають інші, причому верхів'я Такеми заходять за верхів'я Кусуну. Кулумбе й Амагу, в свою чергу, охоплюють річки Вандагоу, Найну і Момокчі. Річка Такема завждовжки понад сто двадцять кілометрів. Тече вона поздовжньою долиною і в нижній течії прориває гірський хребет. Такема — річка бистра, багатоводна і надзвичайно порожиста. Ширина її в нижній течії — шістдесят метрів, а глибина — до півтора метра.
Від тазівських фанз угору по долині йде стежка. Вона веде лівим берегом річки і всіляко уникає бродів. Там, де долина звужується, доводиться видиратися по скелях і навіть іти вбрід по воді. Перші "щоки" (з кварцо-порфіро-вого туфу) лежать за дванадцять кілометрів од моря, другі — на два з половиною кілометри вище. В оголеннях тут можна побачити діабазовий і дуже хлоритизований порфірит. У заглибині однієї скелі китайці влаштували кумирню, присвячену божеству, що охороняє ліси й гори.
За "щоками" долина знову ширшає. Ця місцевість зветься Ілімо, так само, як і річка, що * впадає в Такему з правого боку. Довжина річки тридцять п'ять кілометрів, а утворюють її три гірські струмки. Найцікавіші з них — ліва її притока Чаку, з перевалом на Такунчі (притока Такеми). За словами тубільців, у верхів'ї Чаку є висока скеляста сопка, яку китайці називають Ян-Лаза (тобто "Трубчаста скеля"). Середнє безіменне джерельце приведе мандрівника на річку Білімбе, а праве — на річку Сяо-Кему.
Долина річки Ілімо пряма, в нижній частині відкрита і кам'яниста. З лівого боку її тягнуться тераси, місцями болотисті і зарослі рідколіссям з чорної берези, липи і модрини.
Біля гирла річки Ілімо ми знайшли дві маленькі на-півзруйновані фанзочки. В одній з них жили бабуся з онуками — дев'ятирічним хлопчиком і дівчинкою семи років. У цих дітей батько й мати померли від віспи два роки тому. Китайці скористалися беззахисністю бабусі і обібрали її дочиста: відняли житло, городи, курей, свиней і навіть собак. Бідолашній бабусі не лишилося нічого, як перекочувати на Ілімо й оселитися тут у самотності. Я застав сім'ю в страшному убозтві. Хлопчик ловив рибу і тим годував бабусю та свою сестричку.
Ніде втрата чоловіка не буває таким нещастям, як у тазів. Із смертю годувальника сім'ї з'являються кредитори. Мов хижі птахи, вони накидаються на майно покійного і до нитки оббирають вдову. До душевних страждань жінки приєднується ще страх, що її виженуть із житла, страх перед злиднями і розлукою з дітьми, яких китайці звичайно продають у рабство на чужину.
Мені стало шкода бабусю, і я дав їй три карбованці. Вона розгубилася, заплакала і просила мене не казати про це китайцям. Попрощавшись із нею, ми пішли далі. Хлопчик проводжав нас до річки Цімухе.
Від гирла річки Ілімо Такема повертає на північ і тече у цьому напрямі кілометрів шість чи сім. Вона весь час тримається правого боку долини і протікає біля підніжжя гір, які вкриті осипами і майже зовсім не мають рослинності. Ці гори складаються з глинисто-кам'янистих^ сланців і гранітного порфіру. З лівого боку річки тягнеться широка смуга землі, вільна від лісу. Тут можна бачити подвійні тераси, які добре збереглися. Дерева, розкидані поодинці і невеликими групами, надають їм мальовничого вигляду.
Долина Цімухе є ніби продовженням долини Такеми. Із зелені лісу біля її гирла височить самотня скеля, яка може правити за прекрасний орієнтир. Вдалині видніє високий, зовсім безлісий гірський хребет, що оперізує басейн річки Такеми з північно-східного боку.
Від річки Цімухе Такема робить крутий заворот на захід і тече по ущелині між горами, що складаються з польовошпатового порфіру та незначної кількості хлориту; з правого боку трапляються оголення фельзитів і кварцового порфіру з епідотом. Тут багато скель, що від дії води набрали химерних обрисів. Деякі з них схожі на ворота, інші — на допотопних тварин з маленькими головами, на фігурні стовпи і т. д. Вони тягнуться два чи три кілометри. Потім долина знову ширшає. Під час дощів тут завжди скупчується багато води. Тоді річка виходить з берегів і затоплює весь ліс.
У долині Такеми ростуть могутні незаймані ліси — їх ще ні разу не торкалася рука людини. Здавалося, природа нарочито вибрала ці місця, щоб показати, якою може бути продуктивна сила землі.
Кедр, тополя, клен, вільха, черемха Максимовича, шипшина, горобина бузинолиста, амурський барбарис і чортове дерево, обплутані виноградом, актинідіями і лимонником, створюють тут такі непрохідні хащі, що пробратися через них можна тільки з ножем у руці, докладаючи великих зусиль і ризикуючи лишити свою одежу в кущах.
Ми йшли досить гамірно. Дерсу щось розповідав,
Чжан Бао і Чан Лін сміялися. Раптом Лісовик зупинився, підібгав хвоста, зігнувся і, прищуливши вуха, злякано почав озиратися навкруги. Пропустивши повз себе людей, він тихенько поплентав ззаду. Причина його страху незабаром з'ясувалася. Попереду на мулистому грунті було видно відбитки тигрових лап. Звір щойно бродив тут, але почув наші голоси і заховався в заростях. В цей час моя Альпа, що розумілася лише на пернатій дичині, відстала трохи і потім кинулась наздоганяти нас. Почувши, що ззаду хтось біжить, Лісовик завищав, рвонув уперед і так ударив під ноги Дер-су, що повалив його на землю. Ми теж спочатку злякались і приготувалися до оборони. Дерсу підвівся і сказав, звертаючись до Лісовика:
— Ні, тобі разом з людьми ходи не можу. Моя тобі товариш нема. З таким собакою разом ходи — скоро пропади.
На кінець своєї фрази він плюнув у сторону собаки. І справді, з таким собакою дуже небезпечно ходити на полювання. Він може приманити звіра і в той час, коли мисливець цілитиме з рушниці, збити його з ніг.
Годині о четвертій чи п'ятій після полудня ми стали бівуаком. Торби наші були важкі, тому всі дуже потомилися. Навколо було багато трави і сухостою для дров. Щоб не запалити лісу, ми розмістилися на гальці біля річки.
Надходила осінь. Смеркало вже раніше, ночі стали довші, почала випадати велика роса. Це природа оплакувала весну, коли все було молоде і тішилося життям.