– Отакої, – все це не викликало в мене ентузіазму. – Я так не можу.
– Я знаю, що ти не можеш. Тебе звати Алекс. Це в тому разі, якщо ти йдеш зі мною. Існує багато причин, по яких тобі краще лишитися тут, але до дідька їх, ми надто давно і тісно прив'язані. Я надто залежу від тебе. Однак, рішення за тобою. Я не маю права піддавати тебе смертельній небезпеці і втягувати в ситуацію з непевним наслідком.
– Авжеж. Мені не дуже подобається це ім'я. Власне, чому Алекс?
– Ми можемо вибрати інше. Може, ризику менше, якщо лишити твоє ім'я Арчі, але ми повинні проявити пильність. Ти мій син, народився в Сполучених Штатах. Я мушу просити прийняти тебе це допущення, тому що інакше ніяк не можна пояснити, чому я привіз тебе в Галичник. Ти моя єдина дитина, і твоя мати померла, коли ти був маленьким. Це зменшить підозру на той випадок, якщо ми зустрінемо кого-небудь, хто говорить англійською. Донедавна я приглушував у собі всі почуття до батьківщини, тому не навчив тебе сербо-хорватській мові і сербським звичаям. В якийсь момент, поки я готував вечерю, я вирішив, що ти будеш глухонімим, але опісля передумав. Це створить більше труднощів, ніж вирішить.
– Це ідея, – заявив я. – Чому би й ні. Я ж і є глухонімий.
– Ні. Хто-небудь може почути, як ми розмовляємо.
– Можливо, – неохоче здався я. – Я хотів би в це пограти, але вважаю, що ви маєте рацію. Отже, ми збираємося в Галичник?
– Слава Богу, ні. Був час, коли шістдесят кілометрів по горах було для мене дурницею, але не тепер. Ми відправимось в одне місце, котре я знаю, чи, якщо там щось не так, туди, куди Паоло...
Задзеленчав телефон. Я машинально скочив, але усвідомив свою непригодність і став чекати, поки Вульф підійде і зніме слухавку. Через хвилину він заговорив, виходить, це був Телезіо. Після короткої розмови він повісив трубку і повернувся до мене.
– Це Паоло. Він чекав, коли Гвідо повернеться з поїздки на човні. Він сказав, що мусить чекати до півночі чи ще довше. Я повідомив йому, що ми склали план і хочемо обговорити його з ним. Він зараз приїде.
Я сів:
– Тепер, що стосується мого ім'я...
ГЛАВА 6
Судна бувають різні. "Куін Елізабет" – справжнє судно. Закладаюсь, що штука, на котрій я серпневим вечором катався по озеру в центральному парку з Лілі Роуен, яка розляглася на кормі, теж називалося судном. Судно ж Гвідо Баттіста, котре мало перевезти нас через Адріатику, було чимось проміжним між ними, але ближчим тому, прогулянковому, ніж "Куін Елізабет." Дванадцяти метрів у довжину – тридцять дев'ять футів. Його явно не мили з того часу, коли римляни контрабандою перевозили прянощі із Леванта, однак модернізоване двигуном і гвинтом. Під час нашої подорожі я переважно займався тим, що намагався уявити, де на такій посудині сиділи галерні гребці, але ця задача виявилася мені не під силу. Ми відчалили в понеділок о третій годині пополудні, оскільки підійти до протилежного берега необхідно було опівночі чи трохи пізніше. Це здавалося цілком можливим, доки я не побачив "Чиспадану" – так вона називалась. Уявити, що ця споруда може подолати 170 миль по відкритому морю за дев'ять годин, було настільки фантастично, що я не зміг промовити жодного слова і, навіть, не спробував. Тим не менше, вся подорож зайняла дев'ять годин, двадцять хвилин.
Ми з Вульфом не вилізали з нашого обтинькованого притулку, але Телезіо був зайнятий і вночі, і вдень. Прослухавши план Вульфа, заперечивши по низці пунктів і, врешті-решт, погодившись, бо Вульф стояв на своєму, він знову поїхав за Гвідо, привіз його, і Вульф з Гвідо досягли взаєморозуміння. Телезіо відбув разом з Гвідо, і в понеділок, ще до полудня, повернувся з речами. Для мене він приніс на вибір чотири пари штанів, три светри, чотири куртки, купу сорочок і п'ять пар ботинок, і приблизно такий же набір для Вульфа. Всі речі, за винятком взуття, були не нові, але чисті і цілі. Я приміряв їх більше для того, щоб переконатися, що вони підходять по розміру, не звертаючи уваги на колір, і, в результаті, зупинив свій вибір на синій сорочці, каштановому светрі, темнозеленій куртці і світлих штанях. Вульф, вдягнений в жовте, коричневе і темно-синє виглядав ще живописніше. Гамаки були старі й брудні, але ми їх попрали і почали укладати речі. На початку у мене стався перебір з нижньою білизною, довелося відступити і почати все знову. В перервах поміж приступами сміху Телезіо дав мені розумну пораду: зовсім викинути нижню білизну, взяти дві пари шкарпеток і забрати весь шоколад. Вульф переклав мені його слова, пораду схвалив і сам їй послідував.
Я очікував нової сварки сприводу зброї, але вийшло навпаки. Мені було дозволено не тільки взяти "марлі," але я ще отримав на додачу "кольт" 38-го калібра, котрий виглядав, як новий, і п'ятдесят патронів до нього. Я спробував засунути його в кишеню куртки, але револьвер був надто важким, і я прилаштував його на стегні. Крім того, мені запропонували восьмидюймовий ніж, блискучий і гострий, але я відмовився. Телезіо і Вульф наполягали, стверджуючи, що бувають ситуації, коли ніж корисніший пістолета, проте я зауважив, що скорше проткну ним себе, ніж противника.
– Якщо ніж так потрібен, – заявив я Вульфу, – чому ж ви не візьмете його собі?
– Я беру два, – відповів він – і показав. Один, в чохлі, він засунув за пояс, а другий, коротший, прив'язав до лівої ноги нижче коліна.
Тут я став краще метикувати, на яку справу ми зібралися, бо, наскільки я знаю Вульфа, він ніколи не носив іншої зброї, крім маленького, золотого, складного ножичка. Ситуація ще більше прояснилася, коли Телезіо витяг з кишені дві маленькі пластикові трубочки і протягнув одну Вульфу, а другу мені. Вульф спохмурнів і щось запитав, і вони засперечалися.
Вульф обернувся до мене:
– Він говорить, що в трубочці знаходиться капсула з "колисковою пісенькою" – так вони жартівливо називають ціанистий калій. Він сказав – на крайній випадок. Я відповів, що нам це не потрібно. А він розповів, що минулого місяця кілька албанців, агентів російських, спіймали чорногорця, три дні тримали його в погребі і там його покинули. Коли його знайшли товариші, у нього були перебиті всі сустави на пальцях рук і ніг, виколоті очі, але він все ще дихав. Паоло говорить, якщо ми хочемо, він нам ще розповість про такі ж випадки. Ти знаєш, як користуватися капсулою з ціанистим калієм?