Вистачить трьох видів вихідних даних: (1) складові культурної ідеології і свідчення джерел, які недвозначно девальвують жінок і роблять їхні ролі, їхні завдання, результати їхньої праці і їхнє суспільне оточення менш престижними, ніж відповідні чоловічі та пов'язані зі світом чоловіків; (2) символічні засоби — наприклад, приписування здатності осквернення, що може бути розцінене як неявне підтвердження нижчої оцінки; та (3) соціально структуровані домовленості, які позбавляють жінок змоги брати участь у деяких сферах життя, що, як вважається, містять найвищі суспільні можливості, чи навіть торкатися таких сфер3. Зрозуміло, всі ці три види даних в якійсь окремій системі можуть бути взаємопов'язаними, хоча це зовсім не обов'язково. В подальшому, щоб розглянути нижчий статус жінки в даній культурі, вистачить будь-якого з них. Безумовно, достатнім свідченням є виключення жінок із більшості священних ритуалів або з найвищої політики. Безумовно, достатнім свідченням є чітко висловлена культурна ідеологія, яка девальвує жінок (також їхні обов'язки, ролі, вироби тощо). Символічні показники (скажімо, осквернення) також, звичайно, є достатніми, хоча, в деяких випадках — наприклад, коли чоловіки й жінки однаково оскверняють одне одного, — виникає потреба в додатковому показнику: його, згідно з моїми дослідженнями, завжди можна знайти.
Тож, за наявності будь-якої з цих умов або всіх їх разом, я рішуче заявляю, що в кожному відомому суспільстві ми знайдемо підпорядкованість жінки чоловікам. Пошук суто еґалітарних культур, не кажучи вже про матріархальні, нічого не дав. Досить навести приклад суспільства, яке традиційно слугувало зразком протилежної позиції. Лові4 повідомляє про плем'я кроу, в якому право успадкування визначається за материнською лінією: "Жінки... посідали дуже почесні місця в ритуалі Сонячного танк?; вони могли очолювати Свято тютюну і грати в ньому навіть помітнішу роль, ніж чоловіки; іноді вони виконували роль господинь в Святі приготованого м'яса; їм дозволялося лікувати, брати участь у процесі обробки тютюну чи в містичних ритуалах"5. Проте "раніше жінки [під час менструації] їздили на гірших конях і, очевидно, такому забрудненню надавалося перебільшене значення, тому що їм було заборонено наближатися до пораненого чоловіка або чоловіка, що вирушав на війну. І досі в такі періоди їм заборонено наближатися до священних предметів"6. Далі, перед тим як перелічити права жінок на участь у названих раніше ритуалах, Лові згадує про клунок однієї Ляльки Сонячного танка, розгорнути який жінка не має права7. Далі читаємо: "За словами всіх джерел із Трав'яного Вігваму і багатьох інших, лялька, що належить Зморшкуватому Обличчю, стає вищою не лише за всіх інших ляльок, але й за всі інші магічні амулети кроу... Передбачалося, що саме цієї ляльки жінки не повинні були торкатися".8
Підсумовуючи, скажемо, що плем'я кроу є, мабуть, до певної міри типовим випадком. Справді, жінки мають тут певні можливості і права, які забезпечують їм досить високі посади. Хоча, врешті-решт, межа проведена: менструація є загрозою для ведення бойових дій, що є одним з найважливіших видів діяльності племені і провідним у їхньому самовизначенні; жінкам заборонено дивитися на найшанованішу святиню і торкатися її.
Подібні приклади могли би множитися ad infinitum, але, гадаю, вже досить прикладів, які показують, що підлеглість жінки є культурно універсальною; нехай той, хто висловиться проти цього, подасть протилежні приклади. Я приймаю універсальний вторинний статус жінки як даність і, виходячи з цього, рушаю далі.
Природа і культура9
Як пояснити універсальність девальвації жінок? Звичайно, можна було б послатися на біологічний детермінізм. Його прихильники наполягають, що існує щось, генетично притаманне самцям різних видів, що від народження робить їх панівною статтю; це "щось" відсутнє у самок, і, як наслідок, жінки не лише є підлеглими від народження, але й загалом цілком задоволені своїм становищем, оскільки воно надає їм захист і можливість максимально збільшити радість материнства, яке в їхньому житті є найбільшим досвідом задоволення. Не заглиблюючись у детальне спростування цього погляду, вважаю, буде справедливим сказати, що в науковій антропології він майже нікого не влаштовує. Тобто, йдеться не про те, що біологічні чинники не мають впливу чи що чоловіки й жінки не відрізняються одне від одного, а про те, що ці обставини й відмінності набирають значення вищості/підлеглості в межах культурно визначених систем цінностей.
Якщо не обмежувати розгляд проблеми генетичним детермінізмом, то просуватися далі, як на мене, можна лише одним шляхом. Ми повинні спробувати витлумачити жіночу підлеглість в світлі інших універсалій, чинників, властивих структурі найбільш узагальненої ситуації, в якій знаходяться всі людські істоти в будь-якій культурі. Наприклад, кожна людина має фізичне тіло і відчуття нематеріального розуму, є частиною суспільства, що складається з інших особистостей і успадковує культурну традицію, і для того, щоб вижити, кожна людина мусить вступати в певні стосунки — неважливо, наскільки опосередковано — з "природою", тобто з позалюдською сферою. Кожна людина народжена (матір'ю) і врешті вмирає; вважається, що всі люди зацікавлені у власному виживанні, і суспільство/культура має свій інтерес (або, принаймні, прагне цього) у власній безперервності і виживанні, що перевищує життя і смерть окремих осіб. І так далі. Ми повинні шукати пояснення загального явища девальвації жіночості саме у сфері таких універсалій існування людства.
Проблему, що розглядається, можна висловити простим запитанням. Що може бути спільного в кожній культурі при цій узагальненій структурі й умовах існування, внаслідок чого у кожній культурі жінці надається менша вартість? Моя теза полягає в тому, що жінку ототожнюють з чимось, — або, якщо хочете, вона уявляється символом чогось, що кожна культура девальвує, визначаючи її як істоту, що перебуває на нижчому культурному рівні. Наразі, здається, існує лише один чинник, який може відповідати цьому опису, — "природа" в найбільш узагальненому значенні. Кожна культура — або узагальнено кажучи, "культура", — залучена до процесу створення та підтримки систем багатозначних форм (символів, артефактів тощо), за допомогою яких людство бере гору над явищами природи, підпорядковує їх своїм потребам, контролює їх у своїх інтересах. Ми можемо таким чином широко ототожнити культуру з поняттям "людська свідомість", або з результатами діяльності людської свідомості (тобто із світоглядними системами та технологією), із засобами, якими людство намагається обстоювати свої права на контроль над природою.