— Ти взялася рукою за гаряче скло,— сказала Кедді.— Тобі не пече?
Ненсі глянула па руку й поволі відвела її. Вона стояла, дивилася на Кедді й крутила рукою так, ніби вона була причеплена на мотузці.
— Краще робімо щось інше,— сказала Кедді.
— Я хочу додому,— сказав Джейсон.
— Зараз будемо смажити кукурудзу,—сказала Ненсі. Вона глянула на Кедді, потім на Джейсона, потім на мене, потім знов на Кедді.— В мене є трохи кукурудзи.
— Я не люблю кукурудзи,— сказав Джейсон.— Я люблю цукерки.
Ненсі глянула на Джейсона.
— Я дам тобі потримати сковороду,— сказала вона, все ще крутячи довгою, м'якою, наче без кісток, темною рукою.
— Добре, я трохи посиджу, якщо буду тримати сковороду,— сказав Джейсон.— Кедді не вміє тримати її. Я знов захочу додому, якщо сковороду триматиме Кедді.
Ненсі поворушила в плиті жар.
— Гляньте, Ненсі бере жар просто руками,— сказала Кедді.— Що з тобою, Ненсі?
— У мене є кукурудза,— сказала Ненсі.— Трохи є. Вона витягла сковороду з-під ліжка. Сковорода
була поламана. Джейсон почав плакати.
— Ми не насмажимо кукурудзи,— сказав він.
— Нам однаково треба вже йти додому,— сказала Кедді.— Ходімо, Квентіне.
—Почекай,— сказала Ненсі.— Почекай. Я зараз полагоджу сковороду. Хіба ти не можеш мені допомогти?
— Та я не хочу кукурудзи,—сказала Кедді.—Вже дуже пізно.
— То ти мені поможи, Джейсоне,— сказала Ненсі.— Поможеш, правда?
— Ні,— сказав Джейсон.— Я хочу додому.
— Ну чого ти,— сказала Ненсі.— Чого. Ось дивися, що я робитиму. Я полагоджу сковороду так, що Джейсон триматиме її і буде смажити кукурудзу.
Вона взяла шматок дроту і скрутила сковороду.
— Вона не триматиметься,— сказала Кедді.
— Триматиметься,— сказала Ненсі.— Ось побачиш. А тепер поможіть мені налущити кукурудзи.
'Кукурудза також була під ліжком. Ми лущили її, а Ненсі помагала Джейсонові тримати сковороду над вогнем.
— Вона не лопає,— сказав Джейсон.— Я хочу додому.
— Почекай, зараз лопатиме,— сказала Ненсі.— І пам буде весело.
Вона сиділа біля самої плити. Гніт у лампі був так високо підкручений, що вона аж чаділа.
— Чому ти не вкрутиш лампу? — спитав я.
— Хай чадить,— сказала Ненсі,— Я потім вичищу скло. Почекайте, зараз кукурудза почне лопати.
— Щось вона не хоче лопати,— сказала Кедді.— І нам однаково треба йти додому. Мама й тато хвилюватимуться.
— Ні,— мовила Ненсі.— Зараз лопатиме. Ділсі скаже, що ви пішли зі мною. Я так довго працювала на вас, що вони не розсердяться. Почекайте. Вона от-от почне лопати.
Джейсонові попав в очі дим, він заплакав 1 впустив сковороду в жар. Ненсі взяла мокру ганчірку й витерла Джейсонові обличчя, але він не перестав плакати.
— Годі тобі,— сказала Пенсі,— Ну годі.
Та Джейсон плакав далі. Кедді витягла з жару сковороду.
— Усе згоріло,— сказала вона.— В тебе є ще кукурудза, Ненсі?
— А ви хіба не всю всипали в сковороду? — спитала Ненсі.
— Всю,— сказала Кедді.
Ненсі глянула на Кедді. Тоді взяла сковороду, висипала кукурудзу в пелену й почала перебирати її. Ми дивились, як рухалися її довгі темні пальці.
— Більше в тебе немає кукурудзи? — спитала Кедді.
— Є,— сказала Ненсі.— Є. Ось гляньте, ця не згоріла. Треба тільки...
— Я хочу додому,—сказав Джейсон.—Я все розповім мамі.
— Тихо,— сказала Кедді.— Хтось іде.
Ми прислухались. Ненсі вже була обернена до замкнених дверей, її очі наповнились червоним відблиском від лампи.
І враз Ненсі знов почала стиха чи то співати, чи плакати. Вона сиділа біля вогню, і її довгі руки звисали поміж коліньми; на обличчі в неї раптом з'явилися великі краплі, вони скочувались до підборіддя, і кожна блищала від жару, немов іскра, поки спадала вниз.
— Вона не плаче,— сказав я.
— Ні, не плачу,— сказала Ненсі. Очі в неї були заплющені,— Я не плачу. Хто там?
— Я не знаю,— сказала Кедді. Вона підійшла до дверей і виглянула надвір,—Тепер ми підемо додому. Це тато.
— Я все розповім,— сказав Джейсон.— Це ви мене потягли з собою.
По обличчі в Ненсі й далі котилися краплі. Вона обернулася на стільці.
— Слухайте, скажіть йому. Скажіть, що ми будемо гратися. Що я погляджу вас до ранку. Скажіть, нехай він дозволить мені піти з вами й переночувати у вас на підлозі. Скажіть, що мені не треба сінника. Нам буде весело. Ви пам'ятаєте, як нам того разу було весело?
— Мені не було весело,— сказав Джейсон.— Ти мені напустила в очі диму, і вони щемлять. Я все розповім.
V
Зайшов батько. Він глянув на нас. Ненсі не підвелася з стільця.
— Скажіть йому,— попросила вона.
— Я не хотів іти сюди,— сказав Джейсон.— А Кедді нас потягла.
Батько підійшов до плити. Ненсі звела на нього очі.
— Хіба ти не можеш піти до тітки Рейчел і в неї переночувати? — сказав батько.
Ненсі дивилася на нього, звісивши руки поміж коліньми.
— Його тут немає,— сказав батько.— Я б побачив. Ніде не видно ані душі.
— Він у яру,— сказала Ненсі.— Очікує в яру.
— Пусте,—сказав батько. Він глянув на Ненсі.— Звідки ти знаєш, що він там?
— Він лишив мені знак,— сказала Ненсі.
— Який знак?
— Свинячу кістку з закривавленим м'ясом. Вона була отут на столі, біля лампи, коли я прийшла. Він надворі. Як ви підете, буде по мені.
— Як буде по тобі? — спитала Кедді.
— Я не наклепник,— сказав Джейсон.
— Пусте,— сказав батько.
— Він надворі,— сказала Ненсі.— Дивиться тепер у вікно й чекає, поки ви підете. Тоді буде по мені.
— Пусте,— сказав батько.— Замкни хату, і ми проведемо тебе до тітки Рейчел.
— Це нічого не дасть,— сказала Ненсі. Вона вже не дивилася на батька, зате він дивився на неї, на її довгі, безвільні, неспокійні руки,—Дарма відкладати.
— То що ти думаєш робити? — спитав батько.
— Не знаю,— сказала Ненсі.— Що я можу зробити? Тільки відкласти. А це нічого не дасть. Мабуть, так мені судилося, а що має статися, те не мине.
— Що не мине? Що тобі судилося? — спитала Кедді.
— Нічого,— сказав батько.— Вам пора спати.
— Я не хотів іти, а Кедді мене потягла,— сказав Джейсон.
— Іди до тітки Рейчел,— сказав батько.
— Це нічого не дасть,— сказала Ненсі. Вона сиділа біля плити, впершись ліктями в коліна й опустивши руки.— Я навіть у вашій кухні і то не була в безпеці. Якби я навіть спала на підлозі біля ваших дітей, однаково вранці мене знайдуть закривавлену і...