Владімір. Ні.
Естрагон. А зараз уже пізно.
Владімір. Так. Ніч.
Естрагон. А може, плюнемо, га? (Пауза). Плюнемо на це діло?
Владімір. Він нас покарає. (Мовчанка. Він дивиться на дерево). Тільки й є живого, що дерево.
Естрагон (дивиться на дерево). Що це? Владімір. Дерево. Естрагон. А яке? Владімір. Не знаю. Верба.
Естрагон. Пішли подивимося. (Тягне Владіміра до дерева, дійшовши, зупиняється. Мовчанка). Може, повіситися? Владімір. На чому?
Естрагон. А в тебе немає шматка мотузки?
Владімір. Немає.
Естрагон. Тоді нічого не вийде.
Владімір. Ходімо.
Естрагон. Чекай, у мене ж є пасок.
Владімір. Закоротко буде.
Естрагон. Ти можеш потягнути мене за ноги.
Владімір. А хто за мої потягне?
Естрагон. І то правда.
Владімір. Ану покажи.
Естрагон знімає пасок, штани, явно завеликі на нього, спадають. Вони роздивляються пасок.
В крайньому випадку згодиться. Але чи витримає? Естрагон. Подивимося. Бери.
Кожен береться за край паска і тягне на себе. Пасок рветься. Вони мало не падають.
Владімір. З паперу він, чи що?
Мовчанка.
Естрагон. То ти кажеш, треба сюди ще й завтра приходити? Владімір. Так.
Естрагон. Не забути б узяти з собою міцну мотузку. Владімір. Обов'язково.
Мовчанка.
Естрагон. Діді. Владімір. Ну.
Естрагон. Я так більше не можу. Владімір. Ти думаєш?
Естрагон. Може, розстанемося? Може, так буде краще? Владімір. Завтра повісимось. (Пауза). Якщо Годо не прийде. Естрагон. А що, як він прийде? Владімір. Тоді ми врятуємося.
Владімір знімає свого капелюха, який раніше належав Лакі, зазирає всередину, обмацує рукою, стукає по верху, одягає знову.
Естрагон. То, може, підемо? Владімір. Штани натягни. Естрагон. Що таке? Владімір. Одягни, кажу, штани. Естрагон. Скинути штани? Владімір. О-дяг-ни, одягни їх!
Естрагон* (помічає, що вони спущені). А й справді. (Одягає штани. Мовчанка).
Владімір. То, може, підемо? Естрагон. Пішли.
Вони не рухаються. Завіса