Потім в оточенні білих постатей богів, що незмінно споглядали з голубих шпалер, відбувся урочистий, розкішний бенкет, наприкінці якого молоді зникли – вирушили у весільну подорож по кількох великих містах… Це було в середині квітня, а за наступних два тижні пані Перманедер з допомогою шпалерника Якоба доконала одне з своїх чудес: "аристократично" опорядила просторий другий поверх, найнятий у будинку на Пекарській. Щедро оздоблене квітками помешкання чекало на молодих.
І ось почалось третє заміжжя Тоні Будденброк.
Так, це було влучне визначення; сам сенатор одного четверга, коли Вайншенків не було, назвав так їхній шлюб, і пані Перманедер сприйняла його слова вдоволено. І справді, хоч увесь хатній клопіт упав на неї, вона відчувала радість і гордощі, і коли одного дня випадково зустріла на вулиці Юльхен Меллендорф, у дівоцтві Гагенштрем, то глянула їй в обличчя так переможно й вимогливо, що тій лишилося тільки привітатися першій… Радість і гордість надавали її обличчю й постаті суворої урочистості, коли вона водила по кімнатах родичів, що приходили оглянути новий дім. Поряд з нею сама Еріка Вайншенк здавалася також мало не однією з захоплених гостей.
Тягнучи за собою шлейф халата, піднявши плечі й закинувши голову, тримаючи на руці кошичок з ключами, оздоблений атласними бантами, – вона страх як любила атласні банти, – пані Антонія показувала гостям меблі, завіси, прозору порцеляну, блискуче срібло, великі олійні картини, що їх придбав директор, самі натюрморти з різними наїдками та ще голі жінки – такий був у Гуго Вайншенка смак. І кожен порух її ніби казав: "Дивіться, я ще раз домоглася цього в житті. Тут майже так аристократично, як у Грюнліха, і вже куди аристократичніше, ніж у Перманедера!"
Прийшла пані Елізабет у смугастій чорно-сірій шовковій сукні, поширюючи круг себе ледь чутний запах пачулів, спокійно оглянула помешкання ясними очима і хоч не висловила вголос особливого захвату, з усього було видно, що вона задоволена. Завітав сенатор з дружиною й сином, пожартував разом з Гердою з Тониної пихи і насилу оборонив малого Ганно, якого тітка з великої любові напихала тістечками з родзинками й портвейном… З'явилися дами. Будденброк і одноголосно заявили, що такі скромні дівчата, як вони, не захотіли б жити в цій розкоші… Прийшла бідолашна Клотільда, сива, терпляча й худа, дала з себе пожартувати, випила чотири чашки кави, потім протягло й ласкаво все похвалила… Часом, коли в клубі нікого не було, навідувався також Христіан, наливав собі чарку бенедиктину й казав, що наміряється стати агентом фірми шампанського й коньяку – по-перше, він на цьому розуміється, а по-друге, робота легка й приємна, будеш сам собі господар, запишеш кілька адрес у нотатнику – і, диви, вже заробиш тридцять талярів; тоді позичав у папі Перманедер сорок шилінгів на букет примадонні з міського театру, бозна в якому зв'язку починав оповідати про "That's Maria" та лондонську "розпусту", перескакував на історію з паршивим собакою, що доїхав у коробці з Вальпарайсо до Сан-Франціско. І як був у настрої, то розказував усе це так яскраво, жваво і смішно, що міг би розвеселити повну залу глядачів.
Запалившись, він уживав різних мов: говорив англійською й іспанською, а також нижньонімецькою та гамбурзькою говірками, зображав чілійську різанину або злодіїв з Уайтчепела, тоді сягав до свого запасу куплетів і починав талановито співати чи проказувати з незрівнянною мімікою і виразними рухами:
Раз, щоб знайти розраду,
Я міряв Еспланаду.
Аж зирк: поперед мене
Дівчатко – моя нене! –
Так ходять у Парижі:
Спідничка її в брижі,
Зверх кіс – таріль такенна…
Я їй – Моя дитино,
Дозвольте, я хвилину
Побуду з вами, взявши білу руку? –
Крутнулась, як та злюка,
Заблимала й сказала:
– З'їж, хлопче, облизня за кусень сала!
А тільки-но докінчивши куплета, брався розповідати про цирк Ренца і відтворював цілий виступ одного англійського клоуна так, що справді складалося враження, ніби ти сидиш перед манежем: спершу звичний гамір за завісою, тоді вигук – "Відчиніть мені двері!", суперечка з шталмейстером, і нарешті сам клоун, який тягучим, плаксивим голосом, мішаючи англійські й німецькі слова, вимучує купу історій. Про чоловіка, що сонний проковтнув мишу і звернувся до ветеринара, а той порадив йому проковтнути ще й кота… Історію про "мою бабусю, моторну жіночку", в якій та бабуся, моторна жіночка, поспішаючи на вокзал, зазнає безліч пригод, аж поки поїзд відходить перед самим її носом… Нараз Христіан уривав розповідь переможним вигуком: "Музику, пане капельмейстер!" – і, ніби прокинувшись зі сну, сам дивувався, що не чути музики…
Зненацька серед тієї вистави він замовкав, обличчя його мінялося, рухи сповільнювались. Маленькі круглі очі починали неспокійно, понуро бігати навколо, він гладив рукою лівий бік і ніби прислухався до свого тіла, в якому діялися дивні речі… Він випивав ще одну чарку лікеру, на якусь хвилю трохи оживав, пробував ще щось розповісти, замовкав на півслові і в досить пригніченому настрої ішов геть.
Пані Перманедер, що на ту пору дуже любила посміятися і щиро тішилася з братових розповідей, весело проводжала його до сходів.
– До побачення, пане агент! – гукала вона. – Трубадуре-бабодуре! Старий цапе! Приходь! – І, регочучи на весь голос, верталася до кімнати.
Але Христіан Будденброк не ображався: замислившись, він не чув її слів. "Ну, – міркував він собі, – тепер не вадило б заглянути до "Квізізани". І, зсунувши капелюха набакир, спираючись на ціпок з погруддям черниці, він повільно, трохи тягнучи неслухняні ноги, спускався сходами вниз.
Розділ другий
Була весна шістдесят восьмого року. Одного вечора, десь о десятій годині, пані Перманедер з'явилася на другому поверсі будинку на Рибальській. Сенатор Будденброк сидів сам у вітальні з меблями, оббитими репсом оливкового кольору. Ледь схилившись над круглим столом, над яким звисав великий плафон газової лампи, у пенсне в золотій оправі, без якого останнім часом йому вже важко було обходитись, він читав "Берлінську біржову газету", тримаючи між середнім і вказівним пальцями лівої руки запалену цигарку. Зачувши сестрину ходу в їдальні, сенатор зняв пенсне й почав напружено вдивлятися в темряву, аж поки Тоні з-за портьєри з'явилася на світло.