Засвітилося табло, що сповіщало про готовність до посадки. Капітан вийшов з пілотської кабіни і підняв вгору обидві руки з піднятими великими пальцями. Це означало те ж саме, що і напис на табло : усе йде за планом; приготуватися до висадки. Вони прибули в село.
Приземлення було досить жорстким, таким, що навіть нагадувало падіння, і, як тільки колеса торкнулися землі, двері відкрилися. Ударна група вискочила назовні, причому капітан Картер виявився першим.
На території брудного селища не було видно ні душі. Команда розсипалася в ланцюжок за спиною капітана, тримаючи під спостереженням двері халуп, сплетених з гілок пальм ротангів, звідки почали з'являтися люди. Несподіваність була абсолютною. З боку дороги долетіло бурчання моторів вантажівок, а від річки — гучне ревіння. Біллі подивився туди і побачив катер на повітряній подушці, який нестримно мчався по залитих водою рисових полях, оточений хмарою піднятого роторами водяного пилу. А потім солдат, почувши оглушливе мерзенне виття, що дуже ударило у вуха, підстрибнув і вчепився в зброю.
Це капітан включив сирену, вбудовану в мегафон, який він тримав в руці. Звук ставав все голосніше і мерзенніше, ще голосніше, і нарешті Картер клацнув вимикачем. Коли відлуння сирени завмерло, він заговорив в мегафон, і його голос заповнив усе село.
Біллі не розумів мови виродків, але все одно промова капітана звучала переконливо. До нього уперше дійшло, що капітан беззбройний, що навіть на голові у нього пілотка, а не каска. Це було дуже ризиковано. Біллі узяв газову рушницю напоготів і втупився на людей, що повільно виповзали з будинків.
А капітан вказав у бік дороги, і його оглушливий голос замовк.
Усі голови, немов пов'язані одним мотузочком, повернулися в ту сторону, куди він показував. Звідти виїхала напівгусенична вантажівка; її мотор ревів, піднімаючи густу хмару пилу. Машина на повній ході різко загальмувала і, проїхавши декілька футів юзом, зупинилася; із закритого тентом кузова через задній борт вискочив капрал і в кілька довгих стрибків досяг колодязя. Він кинув до ями якийсь великий предмет, який тримав в руках, і кинувся убік.
Прогримів різкий вибух, і колодязь обрушився. У повітря злетіли грудки землі і бризки бруду. Бар'єр, що оточував колодязь, теж обвалився. На місці колодязя залишилася тільки неглибока яма, яка диміла. Запанувала приголомшлива тиша, яку знову порушив гучний голос капітана.
Проте, незважаючи навіть на потужний мегафон, його слова, що лунали на все селище, перекрив хрипкий крик. З будинку старости з'явилася сива людина. Вона щось кричала, вказуючи на капітана, який ненадовго замовк, а потім начал було заперечувати. Староста селища знову перервав його. Капітан знову почав говорити, пробував умовити, але староста сховався в будинку.
Незважаючи на старість, він рухався дуже швидко. Пройшло лише декілька секунд, і він з'явився знову. На голові у нього була старомодна каска, а в руці він тримав довгу шаблю. Таких касок не випускали вже років сорок, а шабель ще давніше. Біллі трохи не розсміявся вголос, але тут до нього дійшло, що тубільний староста грає серйозно. Він біг на капітана, піднявши шаблю над головою, і не звертав ані найменшої уваги на умовляння, що продовжували звучати з мегафону. Це виглядало так, немов усі присутні спостерігали за спектаклем, ні, брали участь в спектаклі, в якому виконували соло капітан і цей старий в смішному озброєнні.
А старий нічого не слухав. Він з лютим верещанням атакував супротивника і потужним рухом, який повинен був вразити жертву на смерть, обрушив на капітана удар. Той захистився мегафоном; апарат захрипів, як живий, і помер. Проте капітан все ще продовжував умовляти старого, але тепер, без електронного підсилювача, його голос звучав далеко не так переконливо, а розгніваний староста не бажав нічого чути.
Він завдав другого, потім третього удару, і кожного разу капітан відступав, закриваючись розбитим мегафоном, який встиг перетворитися на незрозумілий предмет з розбитої пластмаси з якої стирчать дроти. Коли шабля знову злетіла над головою атакуючого, капітан наказав, не обертаючись:
— Рядовий Траско, зупиніть цю людину. Справа зайшла надто далеко.
Біллі пройшов хорошу підготовку і був готовий діяти не роздумуючи. Він зробив крок вперед, підняв свою важку рушницю, зняв її із запобіжника і, як тільки голова старого опинилася на відомій відстані, натиснув на спуск.
Із звуком, схожим на неголосний кашель, стиснений газ вирвався назовні, і його струмінь ударив старому прямо в обличчя.
— Надіти протигази! — скомандував капітан Картер, і знову рухи солдатів були повністю автоматичними.
Зброя перекладена в ліву руку — права вільна, намацати під краєм каски петлю, смикнути. Прозора пластмаса розгорнулася, і він на дотик з'єднав краї газової маски під підборіддям. Усе по нормативу.
Але потім щось пішло не так. "Мейс IV", яким були заправлені балони, повинен був миттєво вирубити будь-кого. Людина просто хиталася і втрачала свідомість. Але староста не впав. Його знудило; він скорчився; його живіт сіпався, і блювотні маси стікали на підборіддя і голі груди. Він продовжував стискувати в руці довгу шаблю, а вільною рукою скинув з голови каску, кинув її додолу і з силою протер очі, що сльозяться. Ймовірно, йому вдалося крізь сльози розгледіти форму Біллі, тому що він відвернувся від капітана і, знову піднявши шаблю, рушив на рядового.
Біллі все ще тримав рушницю в лівій руці і не міг вистрілити. Він перекинув зброю в іншу руку і хотів підкинути її в потрібну позицію, але старий вже наблизився майже впритул. Сонце яскраво спалахнуло на такій небезпечній шаблі.
Біллі змахнув рушницею, як палицею, і ударив старого по скроні товстим стволом. Той спіткнувся, впав ниць і нерухомо розтягнувся на землі.
Біллі приставив дуло до голови старого і, натиснувши на гачок, випустив струмінь газу. А потім натискав знову і знову.
.Поки капітан не вибив зброю з його руки і не відтягнув убік, ледь не шпурнувши його на землю.
— Санітарів сюди! — закричав капітан і прошепотів крізь стиснуті зуби:
— Дурень, який же ти дурень.