– Пункт п'ятий: усіх русалок належить використовувати як тяглову силу для перевезення суден і плотів василісків, а також – тричі на тиждень – для очищення рову довкола замку.
– Яка неповага! Яке приниження! Очищувати якийсь рів – мені, з моїм шляхетним родоводом! – розкричалася Дездемона.
– Пункт шостий: усіх горностаїв належить використовувати як няньок, кухарів, лакеїв, садівників і таке інше у Замку Василісків.
– Себто мене? Герцога Горностайського? Як василіскову няньку? – з жахом вигукнув Венслідейл. – Це мене – лакеєм у василісків?!
– Пункт сьомий: змусити Г.Г. погодитись працювати на василісків і допомагати їм заклинаннями.
– Нізащо! – скрикнув Г.Г. – Ніколи, ніколи, ніколи!
І всі привітали його оплесками та схвальними вигуками.
– Пункт восьмий: речі, які належить заохочувати: безмежне зростання чисельності василісків, оскільки вони мають керувати країною; неухильне зростання чисельності мандрагор, вовкулак та інших розумних, інтелігентних і приємних у спілкуванні членів суспільства.
Тут здійнявся такий рев гніву та люті, такий гамір і крик, нібито вдарили громи небесні. Венслідейл настільки розхвилювався, що ненароком ударив Вініфред по голові своєю палицею із золотим окуттям. Жаби розмахували піками з таким запалом, що кілька горностаїв отримали синці попід очі, а четверо найвразливіших вогняників знепритомніли. Минуло добрих п'ять хвилин, перш ніж порядок було відновлено і Саймон знову зміг узяти слово.
– Тепер, – сказав він, – ви розумієте, чому нам так важливо перемогти?
– Так! Розуміємо! – закричали всі.
– Дуже добре, – сказав Саймон. – А зараз, сподіваюся, всі ви уважно вислухаєте, як ми збираємося провести атаку і що саме кожен із вас має робити.
Кожен зацікавлено спостерігав, як Саймон встановлює посеред столу модель Замку Василісків, щоб його всім добре було видно.
– Отже, тут маємо модель замку, – Саймон взяв указку. – І як ви бачите, він має форму весільного торта з порожниною всередині та чотирма вежами. Центральна порожнина – велике внутрішнє подвір'я. Ось тут, довкола, бачимо рів, а тут – підйомний міст і замкові ворота. Всім зрозуміло?
– Так, так! – хором відгукнулися присутні.
– А тепер розглянемо детальний план штурму, – провадив Саймон. – Ліворуч і праворуч від замку будуть напоготові два підрозділи грифонів, на озброєнні в яких буде по п'ять катапульт. Табіта розжарюватиме золоті ядра перед пострілами, щоб вони могли підпалювати все, у що влучать, і створювати василіскам якнайбільше проблем. Далі, щойно грифони дадуть перший залп, чудово натренований двоюрідний брат Етельреда на ім'я Егберт (він, до речі, на той час уже буде в замку) переріже канати, які підтримують підйомний міст. На жаль, він сам не зможе відчинити ворота, але щойно міст опуститься, як ворота потрощить і рознесе на друзки славна кавалерія єдинорогів під проводом мого брата Пітера. Як тільки ці плани здійсняться, негайно мають відбутися ще дві речі.
По-перше, панна Вільямсон Сміт-Сміт-Браун і її дівчата в супроводі нашого доброго друга Освальда увійдуть до рову та витягнуть корок. Рівень води почне падати.
По-друге, тим часом я на чолі флотилії повітряних куль із вогняниками при стерні та з кошиками, повними горностаїв, підіймуся в повітря. Ми пролетимо над замком, опустимося на внутрішньому подвір'ї та захопимо оборонні мури. Кожен горностай буде забезпечений вогнетривким одягом і пістолетом із лавандовою водою. Їхнє завдання – відволікати на себе увагу василісків і боротися з ними, скільки стане сили. Щойно рівень води в рові впаде до нуля і відкриються труби, Егберт відразу позначить дві-три з них червоними прапорцями. Це, власне, ті труби, що ведуть просто в темниці, де зберігаються Великі Книги. І тоді великий загін горностаїв разом із бригадою Смертельно Страшних Жаб Пенелопи проберуться трубами, знешкодять вартових і самі охоронятимуть Великі Книги, аж поки Замок перейде до нас.
– Ну як, усе зрозуміло?
Усі відповіли, що все ясно, як Божий день.
– Добре, – сказав Саймон, – я хотів би просити вас, щоб завтра вранці, рівно о шостій, усі були на своїх позиціях, бо рівно о шостій тридцять грифони дадуть перший залп. Це все. Бажаю успіху!
Дорогою з великої банкетної зали Пенелопа підійшла до Етельреда.
– Етельреде, на мою думку, ти здійснив надзвичайно мужній вчинок, коли проник у Замок Василісків і так чудово все організував.
– Та що ви, панночко, – відповів на це Етельред, – я ж вам казав: мистецтво маскування – це мій коник.
– Усе одно, це було дуже винахідливо з твого боку, – сказала Пенелопа. – І я маю до тебе особисте прохання.
– Будь ласка, яке завгодно прохання, все що забажаєте, панночко, – палко запевнив Етельред. – Ви тільки скажіть, і я все виконаю.
– Обіцяєш?
– Аякже, панночко, звичайно, – підтвердив Етельред.
– Тоді, – вела далі Пенелопа, – ти зі своїм загоном Смертельно Страшних Жаб ідеш у Замок водогінною трубою, так?
– Саме так, панночко. Я, можна сказати, йду на чолі загону.
– Я хочу йти разом із вами.
– Що?! Ні-ні, панночко, хвилинку, – розхвилювався Етельред. – Так негарно, я не можу взяти вас із собою, слово честі. Коли щось станеться з вами, я собі цього не пробачу, й ніхто ніколи мені цього не пробачить.
– Але ж ти обіцяв? Обіцяв, – сказала Пенелопа. – Я не збираюся сидіти тут без діла, коли інші воюють. Ну будь ласка, Етельредику, я мушу піти з тобою. Я надягну вашу симпатичну червону уніформу, коси заховаю під шапочку, так що ніхто й не дізнається. Я обіцяю робити тільки те, що ти скажеш, а ти завжди мене захистиш.
– Хай йому грець, панночко, – пригнічено пробурмотів Етельред. – Якщо хтось почує про це, з мене здеруть шкіру, слово честі, здеруть.
– То ти допоможеш мені? – вигукнула Пенелопа.
– Ну, я ж обіцяв, нічого не вдієш, – зітхнув Етельред. – Значить, доведеться зробити це. Про єдине тільки прошу, панночко: будьте дуже обережні, бо на нас чекає страшенно небезпечна справа.
– Так, я буду дуже обачна, – пообіцяла Пенелопа.
Папуга обрав собі роль Генерала Наглядача за всією битвою, а відтак мусив кружляти довкола Замку, спостерігати за військовими діями і звертатися з отриманою інформацією до Г.Г., який мав перебувати в особистій повітряній кулі, прив'язаній у вигідному місці, звідки Г.Г. міг би добре бачити все, що відбувається.