37 Мистецтво, навіть найпростіше, є вираженням істини надто складної, щоб її виражала — чи була здатна виразити — наука. Це не означає, що наука в якомусь відношенні нижча від мистецтва, а що вони мають різне призначення і застосування. Мистецтво — людська стенографія знань, плавильний тигель, алгебра, приголомшлива конденсація — у випадку високого мистецтва — цілих галактик думок, фактів, спогадів, емоцій, подій, переживань до десяти рядків у "Макбеті", до шести тактів у Баха, до квадратного фута полотна у Рембрандта.
38 Може здатись, що певні наукові закони аналогічні високому мистецтву: вони конденсують безліч феноменів до одного твердження. Але це твердження абстрагує — а не концентрує — реальність.
39 Всі мистецтва схильні ставати наукою або ремеслом, однак посутня таємниця мистецтва в тому, що митець постійно перевищує всяке передбачення науки про мистецтво чи мистецького ремесла, і він ніколи не вкладається в науковий опис і оцінку того, що таке мистецтво і яке мистецтво добре, а яке погане.
40 Мистецтво — завжди комплекс над наукою. Це комп'ютер над комп'ютерами. Можна закласти смаки тисячі знавців музики в комп'ютер, який писатиме відтак "їхню" музику, але це суперечило б великому принципу: артефакт є насамперед тим, що могла створити тільки одна людина. Це твердження одного перед лицем усіх, а не твердження для всіх через одного.
41 Науку може — чи могла б — творити машина; мистецтво вона не творитиме ніколи. Це — визначення того, чим мистецтво повинно і мусить бути для людства, а не заперечення уже доведеного факту, що наука здатна вельми досконало фабрикувати те, що може скидатись на мистецтво.
42 Хороший науковець обрізає пуповину між своєю особистістю, своїми емоціями, своїм "я" — і своїм творінням: відкриттям нового закону, або феномена, або властивості. Але хороший артефакт — завжди людська кінцівка, відросток, друге "я". Наука позбавляє конкретного втілення, мистецтво — втілює.
43 Існує спокуса розглядати артефакт як феномен, який найкраще можна зрозуміти тільки завдяки науковому аналізу і класифікації; звідси такі науки, як історія мистецтва і критика. Тут закорінена ілюзія, ніби все мистецтво охоплюється наукою, яка може описувати його, оцінювати і розподіляти по категоріях; звідси сміховинна віра в те, що мистецтво, врешті-решт, дещо "нижче", ніж наука, так ніби природа — то дещо нижче, ніж натуральна історія.
44 Сцієнтизація мистецтва, характерна для нашого віку, абсурдна. Наука позбулася пут мистецтва і тепер заковує його сама. Передусім сцієнтизується глибинна властивість мистецтва — таємниця. Тому що хороша наука намагається знищити те, що хороше мистецтво старається викликати: таємницю, згубну для першої і життєво важливу для другого.
45 Звичайно, я не збираюсь відмовляти у корисності науковій критиці — натуральній історії — мистецтва. Але хотілось би бачити знищеним уявлення, ніби мистецтво є псевдонаукою, ніби достатньо пізнати мистецтво, ніби мистецтво пізнаване в тому ж смислі, в якому пізнавані орбіта електрона чи ембріон кроля.
46 Різні інструментарії і мови; на позір різні уявлення про те, що в існуванні важливе, і тому на позір різні цілі; різні думки; проте всі великі вчені— у певному сенсі митці, а всі великі митці — у певному сенсі вчені, оскільки мають одну й ту ж людську мету: наближати реальність, передавати реальність, символічно зображувати реальність, узагальнювати реальність, переконувати в реальності. Всі серйозні вчені і митці прагнуть одного й того ж: істини, яку не потрібно буде змінювати.
47 Всяка символізація — а вся наука і все мистецтво є символізацією — це спроба втекти від часу. Усі символи узагальнюють, викликають відсутнє, служать інструментами, дозволяють нам контролювати наші пересування по ріці часу, і тому вони є спробами контролювати час. Однак наука намагається бути істиною про подію на всі часи, тоді як мистецтво намагається бути подією на всі часи.
48 Реальність, виражена наукою або мистецтвом, не є найреальнішою реальністю. "Реальна" реальність — це позбавлені смислу подробиці, тотальний безлад, повсюдна ізоляція, загальна роз'єднаність. Це аркуш чистого паперу; ми ж не називаємо папером малюнки чи формули, які на ньому пишемо. Наші інтерпретації реальності — зовсім не реальність, як малюнок не є чистим папером. Наші малюнки, наші формули — в кінцевому результаті псевдо-реальності, але це єдині реальності, які нас стосуються, тому що стосуватись вони можуть лише нас.
49 Заняття мистецтвом — чи мистецтвами — для людини взагалі таке ж істотне, як наукові знання. І не через те, чим мистецтво є, а через те, чим воно є для митця.
50 Всі артефакти радують і вчать спершу самого митця, потім — інших людей. Радість і навчання приходять від пояснення свого "я" шляхом вираження "я", шляхом спостереження "я" — і всіх тих інших "я", що складають сукупне "я" — в дзеркалі всього, що "я" створило.
51 В будь-якій хорошій освіті наука і мистецтво повинні бути рівноправними. Сьогодні вони не рівноправні, тому що більшість науковців — не істинні науковці, які завжди перебувають в евристичній погоні за знанням, а технологи, чи аналітики, які ним користуються. Технологічне бачення життя за своєю природою являє собою механістичний та емпіричний підхід у межах своєї сфери, але небезпека в даний момент полягає в тому, що такий підхід застосовують і до всіх інших сфер. Тож людині, яка перетворилась на технолога, мистецтво мусить здаватись тим видом діяльності, якого варто спекатись, адже ні воно саме, ні його дія не можуть бути просто оцінені будь-яким методом верифікації.
52 Істинний науковець ніколи мистецтва не відкине, не применшить і не зневажить; я вважаю це мало не фундаментальним визначенням істинного науковця. І — за аналогією — істинного митця.
53 Ми вже — особливо в Америці — бачимо намагання перетворити мистецтво на різновид псевдо-технології. Так звані (через жахливе непорозуміння) курси "творчого письма" поширюють уявлення, ніби для досягнення чогось значного досить навчитись техніці; і тепер зростає натовп письменників і художників, твори яких відзначаються надто явною псевдо-технологічною пустотою.