Висновки
65 Одержимі грішми суспільства продукують незадоволених чоловіків і жінок, тому що можливість купувати, немов героїн, викликає звикання і діє так само згубно. Людина вмирає раніше, ніж отримує вдосталь. Вони продукують злочинців, тому що надто мало людей мають надто багато, а надто багато людей жорстоко покарані за свою бідність і неосвіченість, у яких не винні. За кожним шилінґом, кожним франком, кожною маркою, рублем, доларом — дитина з тонесенькими ніжками-сірниками, майбутнє, заздрісний і зголоднілий прийдешній світ.
66 3 погляду науки ми знаємо один про одного більше, проте, подібно до галактик, що розбігаються, кожен із нас, здається, стає все самотнішим і віддаленішим. Тому більшість із нас зосереджується — у явно позбавленому смислу і надто очевидно випадковому світі — на тому, щоб отримати для себе стільки насолоди, скільки може. Ми діємо так, ніби народились у камері смертників, ніби приречені на життя у небезпечному столітті, на те, що неминуче будемо знищені, на існування, в якому важливо тільки одне: що воно до смішного коротке і закінчується вмиранням здатності насолоджуватись. Те, що роздовбує нас, як шило, діє одночасно у двох напрямках. Це не тільки дразлива нездатність отримати все, чого прагнемо, але й болісний страх, який врізається назустріч, що те, чого ми прагнемо, — у світлі тьмяних проблисків усе ж таки (як би там не було) значно багатшої людської реальності — нічого не варте. Ніколи ще не було стільки пустих людей у світі, схожому на велетенський крутий берег з пустих черепашок.
67 Потребу в змінах ми бачимо всюди, але ж так мало місць, де вона задовольняється. Далі я переходжу до життєво важливого чинника. Це — освіта.
9
Нова освіта
1 Майже вся наша освіта спрямована сьогодні на два результати: отримання багатства для держави та добування засобів існування для індивіда. Отже, мало дивного, що суспільство одержиме грішми, оскільки весь зміст освіти, схоже, показує, що така одержимість і нормальна, і бажана.
2 Незважаючи на те, що нині у нас освіта майже загальна, щодо її якості ми одне з найнеосвіченіших поколінь, причому саме через те, що освіта підпорядкована економічним потребам. Відносно кращу освіту отримувала щаслива меншість у вісімнадцятому столітті, в епоху Відродження, в античних Римі і Греції. В усі згадані періоди цілі освіти були більш високими, ніж нині, вони чудово готували учня до розуміння життя, отримання насолоди та до відповідальності перед суспільством. Звісно, сьогодні істини і предмети старої класичної освіти нам здебільшого непотрібні; звісно, вона була наслідком дуже несправедливого економічного становища, але в кращих своїх проявах добилась того, до чого жодна з сучасних освітніх систем навіть не наближається: досконалої людини.
3 Добра освіта повинна мати чотири головні цілі. Перша, якою охоплені всі сучасні системи освіти передусім, — підготовка учня до його економічної ролі в суспільстві. Друга — вивчення природи суспільства і людської держави. Третя — прилучення до розмаїття існування. І четверта — утвердження того відчуття відносної винагороди, яке людина — на відміну від інших живих істот — так давно втратила. Простіше кажучи, нам треба навчити учня здобувати засоби до існування, потім — жити поміж іншими людьми, потім — отримувати задоволення від свого власного життя, і аж потім — усвідомлювати мету (і, врешті-решт, виправданість) існування людського виду.
4 Нині між першою і трьома наступними з названих цілей дві істотні відмінності. З точки зору держави, вони до певної міри взаємно ворожі. Економіці не потрібно, щоб працівник надавав надто багато уваги своєму соціальному призначенню, само-задоволенню і остаточній природі існування; їй потрібні розумні і покірні ґвинтики, а не розумні і незалежні індивіди. А оскільки в облаштуванні освітніх систем найвагоміше слово завжди за державою, то від політиків і чиновників можна очікувати хіба що невеликого бажання щось міняти.
5 Друга відмінність: тоді як перший, економічно-рольовий тип освіти прямо визначатиметься економічними потребами нації і, таким чином, закономірно змінюватиметься від країни до країни, наступні три цілі взагалі мало відрізняються, оскільки всі ми перебуваємо в одній і тій же людській ситуації і наділені одними й тими ж відчуттями. У трьох згаданих сферах одну й ту ж, по суті, освіту можна дати всім на світі, і її треба давати. А це, знову ж таки, являє собою загрозу ідентичності кожної держави і є другою причиною, чому слід очікувати, що її "слуги" опиратимуться будь-якому введенню універсально схожих програм.
6 Тепер можна стверджувати, що найкращі з наших університетів — принаймні в найбагатших і культурно найпередовіших країнах — таку освіту вже пропонують. Оксфорд і Кембрідж, Гарвард і Йєль, новий великий Каліфорнійський університет, Сорбонна і Еколь Нормаль та подібні їм престижні учбові центри, звичайно, пропонують усе багатство культурного розвитку, завдяки якому студент може досягти трьох останніх цілей, якщо має до цього нахили і час. Та навіть тут існує не взятий до уваги чинник: система іспитів. Тільки зовсім недавно головним завданням університету (чи навчального закладу будь-якого типу) стали вважати відбір студентів на іспитах. Відомо, для чого: упевнитись, що наявні місця отримують найдостойніші. Але це відразу ж викриває, чим є система іспитів: безнадійним прийомом у безнадійному становищі— точним аналогом продовольчих пайків воєнного часу.
7 Всі гріхи історії можна списати на нестачу шкіл.
І нестача шкіл у наш власний час — найжахливіша в людській історії. Чим більше ми потребуємо рівності, тим більше прагнем освіти; чим більше засобів комунікації, тим більше бачимо бажаного; чим більше ми отримуємо дозвілля, тим потрібніше, щоб нас навчили ним користуватись; і чим більше зростає населення, тим більше потрібно шкіл.
8 Кожному віку властивий свій особливий ризик. Наш допускає, щоб півсвіту голодувало в буквальному розумінні, а дев'ять десятих його — голодувало освітньо. Жоден вид не може дозволити собі невігластва. Він дозволив би собі таку розкіш тільки в тому світі, де не мав би ворогів і стояв над випадком та еволюцією.