Серед цих любощів і поцілунків він знову запевняв її безумно і облудно (хоч і по-іншому, але так само сильно, а може й сильніше, його приваблювала тепер Сондра), що вона — і перша, і остання, і найпалкіша його любов. І Роберта подумала, що вона, мабуть, була несправедлива до нього. Її становище, можливо, і не блискуче, але далеко міцніше, ніж було в минулому, міцніше, ніж становище тих, інших: вони можуть зустрічатися з Клайдом у товаристві, але їм невідомо, яке солодке його кохання.
РОЗДІЛ XXXII
Цієї зими Клайд став визначним членом лікурзького вищого товариства, учасником усіх світських розваг. Після того як Гріфітси відрекомендували Клайда своїм друзям і знайомим, його, природно, почали приймати майже у всіх значних родинах. Але в цьому надто замкнутому колі, де буквально всі, хто посідав якесь становище, знали один одного, достаток гаманця мав значення не менше, а в деяких відношеннях навіть більше, ніж спорідненість і зв'язки. У значних родинах вважалося незаперечною істиною, що не тільки походження, а й багатство — основа основ кожного щасливого і добропорядного шлюбу. Тому, хоч і визнавалося, що Клайд безумовно допустимий у товаристві, проте батьки не вважали його підхожим женихом для своїх дочок, бо, з чуток, достатки його були дуже вбогі. І надсилаючи йому запрошення, вони також не забували попереджати своїх дітей і родичів, що надто часті зустрічі з ним небажані.
Однак Сондра та її компанія поставилися до нього дуже доброзичливо, а перестороги й зауваження батьків і друзів поки що були не надто суворі, і тому Клайда часто запрошували на такі вечори і зібрання молоді, які його найбільше цікавили: на ті, що починалися і закінчувалися танцями. І хоч гаманець його був майже порожній, він робив успіхи. Сондра, яка серйозно зацікавилася ним, незабаром зрозуміла, яке його матеріальне становище, і намагалася зробити так, щоб дружба з нею вимагала від нього якнайменше витрат. Її прикладові наслідували Бертіна і Грент Кренстони і багато інших — тому здебільшого Клайд міг брати участь у різних вечорах і розвагах, особливо якщо вони відбувалися в самому Лікурзі, і нічого при цьому не витрачати. А коли його запрошували за місто, хто-небудь з компанії підвозив його в своєму автомобілі.
Після новорічної поїздки в Скенектеді, що відіграла велику роль у відносинах між Клайдом і Сондрою, — цього разу ясніше, ніж будь-коли, Сондра відчула, як непереборно її вабить до нього, — найчастіше саме вона заїжджала за ним у своєму автомобілі. Він справді справив на неї сильне враження. Його поклоніння тішило її марнославність і в той же час збуджувало саму глибину її єства: їй дуже хотілося мати поруч себе когось вроді Клайда — юнака, який подобався б їй, був з хорошого товариства і до того цілком залежав від неї. Вона знала, що батьки не схвалюватимуть її зближення з Клайдом, бо він бідний. Спочатку вона й не думала про будь-яку близькість з ним, але тепер їй невиразно хотілося цього.
Проте першу зручну нагоду для нових одвертих розмов вони мали тільки тижнів через два після зустрічі Нового року. Вони поверталися з Амстердама з веселої вечірки. Доставивши додому Беллу Гріфітс, а потім Грента і Бертіну Кренстон, Стюарт Фінчлі, який правив автомобілем, обернувся і гукнув:
— Тепер ми відвеземо вас, Гріфітс!
Але Сондра, якій ще не хотілося розлучатися з Клайдом, одразу запропонувала:
— Давайте заїдемо спочатку до нас, я напою вас гарячим шоколадом, а потім ви підете додому. Хочете?
— Ще б пак! Звичайно, хочу, — весело сказав Клайд.
— Гаразд, поїхали, — озвався Стюарт. — Але тільки я зразу ж ляжу спати. Вже четверта година.
— От добрий брат, — сказала Сондра. — Ти у нас спляча красуня, це відомо!
Завівши автомобіль у гараж, усі троє чорним ходом пройшли в кухню. Стюарт пішов собі, а Сондра, посадивши Клайда за стіл слуг, заходилася готувати шоколад. Клайда вразило складне кухонне начиння: він ніколи не бачив нічого схожого і здивовано розглядав усі ці ознаки багатства і благоденства.
— Яка величезна кухня, — сказав він. — Скільки тут всіляких пристосувань для куховарства!
Вона зрозуміла, що все це незвичне для нього і навряд чи він бував у такій обстановці до приїзду в Лікург, а через це його неважко здивувати, — і відповіла недбало:
— Ви так вважаєте? Хіба не всі кухні однакові?
Клайд згадав про добре знайому для нього бідність і, зробивши висновок зі слів Сондри, що вона навряд чи має уявлення про скромніші умови, ніж ці, пройнявся ще більшим благоговінням перед світом, в якому вона жила, — світом достатків. Яке багатство! Що за щастя одружитися з такою дівчиною і щодня користуватися всіма цими розкошами! Мати куховара і слуг, величезний будинок, автомобіль, не працювати на когось, а тільки віддавати розпорядження. Ця думка цілком захопила його. А всі обмірковані пози і жести Сондри здалися йому ще чарівнішими. Бачачи, як багато важать для Клайда речі, Сондра захотіла підкреслити, що все навколишнє невіддільне від неї самої. Вона зрозуміла, що для Клайда вона, як ні для кого на світі, є яскрава зірка, втілення розкошів і соціальної вищості.
Приготувавши шоколад у звичайній алюмінійовій каструльці, вона, щоб вразити Клайда, принесла з сусідньої кімнати срібний сервіз чудової роботи. Вона налила шоколад у срібний карбований бокал і поставила його перед Клайдом. Потім, легко підстрибнувши, усілася поруч на столі.
— Тут дуже затишно, правда? — сказала вона. — Я страшенно люблю забиратися на кухню, але це можна тільки тоді, коли немає куховара. Він нікого сюди не пускає.
— Та що ви? — вигукнув Клайд, що й гадки не мав про те, як поводяться куховари в приватних домах.
Цей здивований вигук остаточно переконав Сондру, що він виріс у дуже бідній сім'ї. Але це не відштовхнуло її: Клайд уже надто багато важив для неї. І коли він захоплено сказав: "Як це чудесно, що ми зараз удвох, — правда, Сондра? Подумати тільки, адже я весь вечір не міг сказати вам ні слова наодинці!" — вона, анітрохи не розгнівавшись за його фамільярність, сказала:
— Ви думаєте? Я дуже рада.
І посміхнулася злегка гордовито, але ласкаво.
Вона сиділа перед ним у вечірньому платті з білого атласу, її ніжки в маленьких туфельках були так близько від нього, тонкий аромат її духів лоскотав його ніздрі… Клайд був збуджений. Вона розпалювала його уяву. Перед ним було втілення юності, краси, багатства. Яка в цьому сила! А Сондра, почуваючи, як палко він захоплюється нею, потроху переймала його хвилюючий захват, — і їй уже здавалося, що вона могла б покохати його, дуже покохати… У нього такі блискучі, темні, виразисті очі! А волосся! Воно так гарно спадає на його білий лоб — просто тягне погладити його, доторкнутися до його щоки. І руки в нього такі тонкі, нервові, гарні! Вона помітила їхню красу, як помічали до неї Роберта, Гортензія і Ріта.