Актриса
Оповідання "Актриса" вперше було опубліковано в журналі "The Novel Magazine" під назвою "Пастка для необережних", 1923 рік
Небритий чоловік із четвертого ряду в партері нахилився вперед і недовірливо спостерігав за подіями на сцені. Його хитрі очі примружилися
— Ненсі Тейлор, — прошепотів він, — Боже мій, маленька Ненсі Тейлор!
Його погляд упав на театральну програмку, що він тримав у руці. Одне ім'я було виділено жирним друкарським шрифтом.
— Ольга Штормер! Так ти себе назвала. Уявила себе зіркою, чи не так, моя леді? І ти повинна заробляти гарненьку купку грошей. Досить забути, що твоє ім'я було Ненсі Тейлор. Мені цікаво. Мені дуже цікаво, щоб ти сказала, якби Джейк Левіт нагадав тобі цей факт?"
По закінченню першого акту, театральна завіса опустилася. Зал вибухнув аплодисментами. Ольга Штормер, актриса великої емоційної сили, чиє ім'я не сходило зі сторінок газет в останні роки, додала ще один тріумф в ролі Кори у п'єсі "Помста ангела".
Джейк Левіт не аплодував, його губи повільно розтягнулися в задоволену посмішку. Боже! Яка удача! Саме зараз, коли він опинився в такому скрутному становищі. Звісно вона спробує блефувати і грати, але вона ніяк не вплине на нього. Якщо добре попрацювати, то це буде золота жила.
Наступного ранку перша робота Джека Левіта по розробці золотої жили була очевидна. Сидячи у свої вітальні з червоними лакованими поверхнями та чорними портьєрами, Ольга Штормер задумливо читала та перечитувала лист. Її виточене бліде обличчя с виразними рисами застигло, лише сіро-зелені очі під лінією брів час від часу змінювали фокус, немов би розглядаючи зриму небезпеку, що зачаїлася за словами листа.
Потім голосом, що, як казали критики, міг зворушити до сліз чи стати холодним мов криця, покликала: "Місіс Джонс!". Охайна молода жінка в окулярах із стенографічним приладдям поспішила прийти із суміжної кімнати.
— Зателефонуйте будь-ласка містеру Денехену, та попрохайте його прийти негайно.
Менеджер Ольги Штромер Сід Денехен зайшов до кімнати з виразом обличчя чоловіка, який все своє життя мав справу з акторками. Готовий до умовляння, погроз та втішання, тобто до його щоденної роботи.
Він зітхнув з полегшенням, оскільки Ольга була спокійна та зосереджена і лише кинула йому лист через стіл.
— Почитай
Лист був написаний на дешевому папері кострубатими літерами
Дорога мадам
Вчора ввечері я був дуже вражений вашим виступом в Мандруючому ангелі. Уявіть лише ми маємо спільну знайому Ненсі Тейлор з Чикаго. Стаття про неї може вийти незабаром. Якщо ви бажаєте поговорити про цю справу, то можете покликати мене в будь-який час.
З повагою, Джейк Левіт
Денехен трохи збентежився
— Я не зовсім зрозумів. Хто ця Ненсі Тейлор?
— Дівчина, якій краще померти, Денні, — гіркота в голосі та втома показала, що актрисі вже 34 роки, — дівчина, яка вмерла, аж до поки цей чорний ворон знову не покликав її до життя
— Гм! Тоді…
— Мене, Денні. Звісно, це я
— Це означає шантаж, чи не так? — Вона кивнула, — І звичайно цей чоловік знає свою справу?
Денехен насупився, обдумуючи справу. Ольга спостерігала за ним своїми бездонними очима, підперши щоку витонченою кистю.
— Можливо блеф? Заперечувати все. Може він невпевнений і введений в оману випадковою схожістю.
Ольга похитала головою
— Левіт заробляє на життя шантажуючи жінок. Він впевнений.
— Поліція? – задумливо запитав Денехен.
Її відповіддю була слабка, іронічна посмішка. Під її маскою спокою ховалося нетерпіння гострого розуму, який за одну мить пройшов весь шлях і тепер спостерігав, як цей шлях проходить менш меткий розум
— Чи не думаєш, що мудріше було б звернуться …до сера Річарда? Це б частково обеззброїло його.
Заручини актриси з членом парламенту, сером Річардом Еверардом було заявлено за декілька тижнів по тому.
— Я розповім все Річарду, коли він запропонує мені одружитися
— Господи! Звісно ж так!, — захоплено промовив Денехен
Ольга лише посміхнулася
— Дорогий Дені, це не зовсім розумно. Ти не розумієш. Якщо Левіт зробить те, що погрожує, то з моєю кар'єрою покінчено, як і з депутатською кар'єрою Річарда. Ні, на скільки я розумію, можливо зробити тільки дві речі.
— І які ж?
— Заплатити …і цей процес буде безкінечний! Чи зникнути, почати все знову, — в її голосі почулася втома. І справа не в тому, що я про щось жалію. Дені, я була малим напівголодним безхатченком, що намагався зберегти свою честь. Я вбила чоловіка, тварину, що заслуговувала бути застреленою. Всі обставини були на моїй стороні і жоден суд не зможе засудити мене. Я знала це, але в той час я була лише зляканим дівчиськом…і я побігла.
Денехен кивнув.
— Гадаю, що ми нічого не зможемо пред'явити на Левіта? – з сумнівом запитав він.
Ольга кивнула головою.
— Мало ймовірно. Він дуже боязкий для якихось злодіянь, — власні слова здавалось вразили її, — Боягузтво! Цікаво, чи можемо ми щось зробити в цьому напрямку
— Можливо якщо сер Річард побачиться з ним, то це злякає його, — запропонував Денехен.
— Річард занадто гарний. Спілкуватися людей цього сорту не можливо в рукавичках
— Добре, давайте я з ним побачусь
— Пробачте мені, Денні, але я не думаю,що ви підходите для цієї справи. Потрібно щось середнє між рукавицею і силою. І для цієї справи підійдуть лише жіночі рукавички! Так, лише жінка може зіграти в цю гру. Витончена жінка з відчуттям такту, але яка знає темні сторони життя із власного гіркого досвіду. Звичайно, Ольга Штормер! Тільки не питайте мене, що я планую зробити.
Вона нахилилася вперед і сховала обличчя в долоні. Потім раптом піднялася.
— Як ім'я тієї дівчини, що хоче бути моїм дублером? Маргарет Райан, чи не так? Дівчина має волосся дуже схоже на моє?
— Її волосся гарне, — неохоче згодився Денехен, зупинивши погляд на золотисту косу Ольги, що була укладена навколо голови, — Дуже схоже на твоє. Але в усьому іншому вона не така гарна. Я збирався її вигнати наступної неділі.
— Якщо все піде добре, то ти ймовірно залишиш її дублером в "Корі".
-
Вона відмела всі його протести змахом руки.
— Дені, дай відповідь на одне питання, тільки чесно. Як ти думаєш я можу грати? Я маю на увазі " Грати". Чи я лише приваблива лялька в гарному платті?