Ахметка

До Ахметки підійшов лікар і почав клопотатись коло нього.

Він скоро очуняв на свіжому повітрі. Лікар звелів перевезти його в лікарню.

Коли татарина поклали на візок, то підійшов якийсь робітник, обняв його й поцілував.

— Спасибі, Ахмете,— промовив він,— коли б не ти, то, може, довелося б і дуба дати в шахті.

Ахметка здивовано розплющив очі, глянув на шахтаря й приязно посміхнувся: він не звик до такої ласки.

Ахметка вже другого дня вийшов з лікарні. Йому дали роботу у шахті. Шахтарі більш не глузували з "невіри", а дітки сміливо йшли до рук і грались із ним.

Ахметка більш не журився...

[1] Так вимовляли робітники слово магометанин.— Приміт. авт.

[2] Кліткою шахтарі спускаються в шахту.— Приміт. авт.