(1) Це так добре, коли він потрапляє до вашого рота.
Уривки розмов на понтоні для водних лиж біля "Мажестику"; на знак вітання усі плескають одне одного по долоні:
— Діор мене дістав.
— А ти бачив той тридцятисекундник, де кролик стрибає на резинці?
— А той, для "Мегану", де під час гальмування волосся стає дибки?
— Каліцтво! Повний відстій!
— Новий "Air France" Гондрі — неперевершений!
— Сумнівний якийсь цей новий "Disel", так собі...
— Кампанія "Tag Heuer" — це трагедія.
— А от остання "Pepsi" ошелешує.
— А що ти думаєш про "Kiss FM" зі здоров'ягою, який співає у своєму "Жуці"?
— Убитися. Over the top.
— Норвежці знову все заграбастають.
— Публіка, певно, сприйме на "ура" ролик про дівчину, яка залицяється до "голубчика".
— Еге ж, солідна ідейка!
— А ти бачив про двох молодиків у сауні? Аж за кілометр видно, що це — золото.
— Мені дуже подобається твій "Мегрелет", але чого ж там немає жодної тваринки? Котики, песики — це так по-каннськи.
— Чи ти знаєш, що наші батьки ледь не стали партнерами? [204]
— Невже? Тоді розцілуймося! Тебе як звати?
— Наталі Крадіже.
— Упс, вибачте, я, знаєте, частенько буваю нахабним... Нещира посмішка.
— Я тобі дещо скажу: якщо ти не зі мною, то ти проти мене.
— Ха-ха-ха! А я вже було вирішив, що ти це серйозно!
— З мене вже досить усього цього — узимку я вирушаю на південну півкулю.
— Ти бачив наш "Мегрелетик"?
— Супер-пупер!
— Я у захваті від ідеї, але втілення...
— Ні, я серйозно, тобі подобається чи ні?
— Між "так" і "ні", скоріше "ні".
— Покинь це, я все одно зробив щеплення від депресії.
— Та ні, я жартую. Якщо щиро, то це супер, але вам слід було б перекласти титр французькою, бо "it comes in your mouth" звучить двозначно.
— Пусте! Америкоси такі пуритани, що вони неодмінно за це проголосують. Варто лише показати голу дулу, і вони вже вважають це вершиною оригінальності, бо це заборонено у них.
Крутить пальцем біля скроні.
— Одного разу на зібранні мій клієнт відмочив таке: "Це добре, але трохи не вистачає гостроти". І знаєш, що я йому відповів? "То може поперчити?"
Придушений сміх.
— А мій шеф зажди вживає слово "смакота", він і не знає, що таке "смак"!
— Так, на ВКК смаку не наберешся.
— У будь-якому разі краще говорити "я тебе обожнюю", ніж "я тебе терпіти не можу". [205]
— Але найкращий із найкращих — ролик про хлопця, який співає "get up... ah" і намагається зупинити чор-топхайку, яка завжди проскакує повз нього.
— Я не бачив, позичиш мені касету?
— Дуже вдало розкручується продукт, та й сама ідея — чистяк.
— Це надто гомостильно.
— О ні! Це гетеро!
— Я не можу отямитися від того, що Nike — у шорт-листі, а ролик зі свідченнями жінки про Халка пролетів.
— Певно, японці знову нічого не второпали.
— Порно-версія "Мегрелет" — це щонайменше зухвало.
— Це так тупо, що валить з ніг.
— Передчуваю страшну різанину.
— Ти в курсі останньої витівки Тоні Кайя? Він замовив, аби для нього побудували тунель та наліпили на його стіни 600 рибин, і так жодного разу ним не скористався.
— Я засновую нове видання й хочу почути, якої ти про це думки. Так от, я його хочу назвати "журналог" — щось посереднє між "журналом" та "каталогом".
— Чому б тобі не назвати його "катанал"? Очі до неба.
— Як Софі?
— Вона при надії.
— О, невже! Це класно, а я маю надію з'їсти ці канапки.
— е-привіт!
Це Матьє Кокто, колишній головний редактор BDDP, який тепер займається розробкою Інтернет-сайтів.
— е-добрий день. Як просувається твій маленький е-бізнес?
— е-упс. Я заробив е-200 мільйонів за шість е-місяців. [206]
— А що ти е-робиш е-тут?
— Мені ви е-потрібні. Хочу замовити рекламу для моїх клятих сайтів, а також залучити рекламодавців до себе, аби продавати їм місця для банерів. У новій е-кономіці зрештою немає нічого нового. Як і стара, вона існує лише завдяки рекламі.
— Слухай, розкрию тобі наші маленькі хитрування: після того, як ми перегодували публіку рекламою у вісімдесятих, у дев'яностих ми запевнили її, що реклама застаріла, а у 2000-х — що її розчавив Інтернет. Хоч насправді ніколи ще ми не були такими powerful!(1)
— е-добре. У мене обмаль е-часу, аби е-теревенити з вами. Хочу забігти ще до Інтернет-кафе на пляжі, аби перевірити мої е-скриньки. Ну добре, е-чао!
— bye.bye.com!
І вночі ви танцюєте в "Ніберленді", не відриваючись від своїх стільців, наче паралітики. Ця мода прийшла з Нью-Йорка: тамтешній мер так притис нічні клуби, що усі гульвіси почали збиратися в тісних барах, де заборонено танцювати. У "Spy", "Velvet", "Jet", "Chaos", "Liquid", "Life" віднині на повну слухають хаус і вдовольняються тим, що розмахують руками, не піднімаючись із табуретів. Тепер це віяння перекинулось через Атлантику. Нині вважається останнім жлобством гарцювати посередині танцполу. Тепер в усьому світі, аби лишатися модним, треба спокійно сидіти посеред загальної какафонії та не рухатися з місця. На каннських дискотеках легко відрізнити місцевих — вони щосили викаблучуються з кралями посеред танцполу та регочуть на всю горлянку, тоді [207] як прогресивні рекламісти спокійно всідаються за столики та цмулять напої, аби продемонструвати соратникам, що вони щойно з Нью-Йорка. Ви з Чарлі уже вдесяте підводитесь і прямуєте до вбиральні, чекаєте там хвилин п'ять і повертаєтесь назад — із розпатланим волоссям, сопете, дудлите воду склянками і почісуєте носи, аби су-сіди-японці подумали, що у вас є кокс, а в них нема.
Цього разу у вас таке відчуття, наче ви потрапили у фільм Девіда Лінча: в атмосфері благонадійності та посмішок витає невідома загроза, таємнича злість, руйнівне божевілля, що змушує вас посміхатися ще ширше.
(1) Могутніми (англ.).
4.
А тепер спробуйте влізти у шкуру 53-річного комісара поліції Санчеса Ферлозьо, який сидить у своєму тісному кабінетику у Каннах. Кінець дня, під стрекіт цикад ви спокійнісенько мрієте про вихідні та пляшку білого у вокзальному буфеті, коли, наче сніг на голову, до вашої скриньки падає e-mail із міжнародним ордером на арешт та відеозаписом. RealVideo. Ви двічі клікаєте на іконці, і запускається чорно-білий запис, на якому ви бачите трьох французів, що виходять із вілли та кричать: "Думаєш, нас записали?" — "Та ні, це звичайний домофон. — "Все одно, навіть якщо залишиться плівка, нас тут ніхто не знає", а потім жбурляють в об'єктив каменюкою.