У кімнаті було ще двоє дверей, Боумен спробував їх відчинити, і вони легко піддалися. Перші двері привели його в маленьку комфортабельну спальню, обладнану ліжком, бюрком, двома кріслами, вмикачами світла, які працювали насправді, і шафою для одягу. Астронавт відчинив дверцята й побачив чотири костюми, халат, дюжину білих сорочок, кілька наборів спідньої білизни. Усе акуратно розвішане.
Чоловік узяв один із костюмів і пильно його роздивився. Наскільки він відчував, торкаючись тканини руками в рукавичках, костюм зроблено з матеріалу, схожого радше на хутро, ніж на вовну. До того ж костюм безнадійно вийшов із моди, на Землі вже чотири роки не носили однобортних піджаків.
Біля спальні розташовувалася вбиральня, обладнана всім потрібним, сантехніка працювала нормально, жодних макетів. Після вбиральні Боумен вийшов на кухоньку з електроплитою, холодильником, шафками, посудом, столовими приборами, раковиною, столом і стільцями. Астронавт почав усе це досліджувати не лише з цікавості, адже раптом він відчув, наскільки зголоднів.
Насамперед Боумен відчинив холодильник, з якого на нього війнуло потоком холодного повітря. Полиці ломилися від пакунків та банок, усі вони здавалися знайомими на відстані, хоч, якщо придивитися, фірмові налички були розмиті й нечитабельні. Упадав у вічі брак яєць, молока, вершкового масла, м'яса, фруктів чи іншої необробленої якимось чином їжі, Боумена тут вирішили годувати лише харчами з пакетів.
Астронавт схопив картонну коробку зі знайомими пластівцями для сніданку, гадаючи, що насправді зайве тримати такі харчі в холодильнику. Піднявши пакунок, він упевнився, який той важкий, отож там, очевидно, аж ніяк не пластівці.
Він розкрив горішній край коробки й заглянув усередину. Там виявилася злегка волога синя речовина, що за вагою й текстурою нагадувала хлібний пудинг. Попри свій недоречний колір, вона мала дуже навіть апетитний вигляд.
"Та це ж просто смішно", — подумав про себе Боумен. Напевно, за ним спостерігають, і посеред готельної кімнати він виглядає в скафандрі як справжній ідіот. Якщо це тест на розумові здібності, то він його вже провалив. Без подальших сумнівів він пройшов назад у спальню і взявся розстібати пряжку свого шолома. Коли пряжка піддалася, астронавт підняв шолом на кілька міліметрів і зробив обережний вдих. Судячи з усього, повітря в кімнаті було цілком нормальне.
Боумен поклав шолом на ліжко й почав із полегкістю, хоч і дещо напружено, звільнятися від скафандра. Закінчивши, він потягнувся, кілька разів глибоко вдихнув й обережно повісив скафандр до шафи поміж інших, більш традиційних предметів гардероба. Він мав там украй недоречний вигляд, але майже патологічна охайність, якою Боумен відрізнявся від більшості астронавтів, не дозволяла йому кинути свій риштунок будь-де.
Потім він швидко повернувся на кухню й почав досліджувати вміст коробки з-під пластівців.
Синій хлібний пудинг мав слабкий пряний запах, щось на кшталт макаронів.
Боумен зважив його в руці, потім відламав шматочок й обережно понюхав. Хоч він і був абсолютно впевнений, що ніхто тут не має на меті його отруїти, завжди є ймовірність помилок, особливо в такій складній науці, як біохімія.
Боумен відкусив трішечки, прожував і ковтнув, їжа була чудова, хоч смак мала невловимий, майже невідчутний. Заплющивши очі, він міг уявити, що їсть м'ясо чи хліб із цільного зерна або навіть сухофрукти. Якщо не виникнуть несподівані наслідки, боятися голодування немає причин.
З'ївши кілька жмень цього "пудингу", Боумен відчув себе ситим і почав шукати щось випити. У холодильнику стояло з десяток бляшанок пива (усі відомих брендів), він узяв одну й натиснув на вкладку, щоб її відкрити.
Кришка відкрилася, як звичайно, уздовж лінії попередньої деформації, де метал був тонший. Але бляшанка не містила пива, здивований і розчарований Боумен побачив усередині ту саму синю речовину.
За кілька секунд він перебрав із півдюжини інших банок і пакетів. Хай що написано на етикетках, вміст був однаковий — вогка синя речовина. Схоже, дієта буде дещо монотонною, а пити доведеться тільки воду. Він наповнив склянку з кухонного крана й обережно її покуштував.
І одразу ж виплюнув ті кілька крапель, які потрапили йому до рота, — смак води був гидотний. Потім, трохи присоромлений своєю інстинктивною реакцією, змусив себе допити решту.
Першого ковтка стало, щоб визначити причину, чому рідина спершу здалася такою огидною. Вона смакувала жахливо, бо зовсім не мала смаку, кран подавав ідеально чисту дистильовану воду. Його таємничі господарі явно вирішили не ризикувати його здоров'ям.
Підживившись, Боумен швиденько прийняв душ. Мила він так і не знайшов, іще одна химерна незручність, зате була гарна сушарка, під якою він деякий час ніжився перед тим, як одягнути білизну, майку й халат із шафи. Потім Боумен ліг на ліжко й спробував осмислити ту фантастичну ситуацію, у якій опинився.
Не досягши в цьому значних успіхів, він перейнявся іншою думкою. Просто біля ліжка стояв звичайний для готелів екран телевізора, Боумен вирішив, що, як і телефон та книги, це лише макет.
Одначе пульт управління на підставці біля ліжка здавався настільки реалістичним, що йому так і кортіло ним погратись, і коли пальці торкнулися кнопки "Увімкнути" на сенсорному диску, екран несподівано засвітився.
Боумен почав запально вистукувати коди каналів у довільному порядку, і майже одразу ж дістав першу картинку.
На екрані з'явився відомий африканський диктор, який говорив про проблему збереження залишків живої природи у своїй країні. Заворожений звуком людського голосу, Боумен насолоджувався ним кілька секунд, навіть не дослухаючись, про що саме він каже. Потім перемкнув канал.
За наступні п'ять хвилин він продивився трансляцію симфонічного концерту Уолтона, дискусію про жалюгідний стан класичного театру, вестерн, демонстрацію нового методу лікування головного болю, інтелектуальну гру якоюсь східною мовою, психодраму, три новинарні коментарі, футбольну гру, лекцію зі стереометрії (російською), кілька налаштунків сигналів і передачі даних. Це був, по суті, стандартний набір світових телевізійних передач. За переглядом Боумен, по-перше, збадьорився, а по-друге, дістав іще одне підтвердження підозрі, яка закралася йому в голову.