Онда кивнув. Заперечення до цього не мав.
— Ваша мета полягає в тому, щоб докопатися до правди. А для цього вам будь-що треба її спіймати.
— Треба дізнатися, чи справді жінка на прізвище Аомаме довела його до смерті і якщо так, то з якої причини й за яких обставин.
Усікава звернув погляд на свої десять пальців, зчеплених на столі. Дивився на них ніби на щось незнайоме. Потім підвів очі на співрозмовника.
— Сподіваюсь, ви вже перевірили стосунки в родині Аомаме-сан, чи не так? Усі вони — ревні прихильники "Братства свідків". Батьки все ще активно залучають людей до своєї секти. Її тридцятичотирирічний старший брат працює у штаб-квартирі секти, що в Одаварі, жонатий, має двоє дітей. Його дружина також палка прибічниця "Братства свідків". І тільки Аомаме-сан у цій родині віддалилася від секти і, як кажуть вони, ставши відступницею, порвала з ними зв'язок. Немає жодних ознак того, що впродовж останніх двадцяти років ця родина хоч якось контактувала з Аомаме-сан. Тож не можна подумати, що вони її переховують. В одинадцятирічному віці вона покинула родину й відтоді жила, покладаючись загалом на власні сили. Тимчасово перебувала на утриманні свого дядька, а коли вступила до середньої школи вищого ступеня, фактично стала самостійною. Неабияка жінка. Із сильною волею.
Голомозий нічого не сказав. Мабуть, і він володів такою інформацією.
— Не можна вважати, що "Братство свідків" якось причетне до вбивства. Його члени відомі своїм пацифізмом і непротивленням злу насильством. Важко собі уявити, що вони мали намір позбавити лідера життя. Ви згодні зі мною?
Онда кивнув.
— "Братство свідків" не пов'язане з цією подією. Це зрозуміло. Для певності я поговорив з її старшим братом. Так би мовити, з винятковою увагою. Однак він нічого не знав.
— З винятковою увагою здирали нігті? — спитав Усікава.
Онда знехтував цим запитанням.
— Звісно, це — жарт. Нікудишній жарт. Та не лякайтеся. У всякому разі, брат нічогісінько не знав ні про поведінку, ні про місце перебування Аомаме-сан, — сказав Усікава. — Я зроду пацифіст і зовсім не вдаюся до грубої сили, але впевнений, що Аомаме-сан не підтримує жодних зв'язків ні з родиною, ні з "Братством свідків". Та, як не крути, цей її вчинок не одноособовий. Вона сама не могла б зробити чогось такого складного. Вона холоднокровно, у визначеному заздалегідь порядку, виконала майстерно підготовлений план. А її зникнення — просто чудо. Сюди залучалися інші люди й великі гроші. За плечима Аомаме стояв хтось або організація, з якоїсь причини дуже зацікавлені в смерті лідера. А тому підготовка була всебічною. Ви можете погодитися зі мною щодо цього?
Онда кивнув.
— Загалом.
— Однак про яку організацію йдеться, зовсім невідомо, — сказав Усікава. — Звісно, ви з'ясували, з ким Аомаме-сан дружила?
Онда мовчки кивнув.
— Та ба, вона не підтримувала з кимось дружніх стосунків, вартих уваги, — сказав Усікава. — Здається, не мала ні подруг, ні коханця. На роботі з людьми спілкувалася, але поза нею ні з ким конкретно не дружила. Принаймні, мені не вдалося натрапити на сліди того, що вона з кимось була в приязних стосунках. І чого це вона, молода, здорова, з непоганою зовнішністю, так поводилася?
По цих словах Усікава глянув на чоловіка з "конячим хвостом", що стояв біля порога. За цей час його поза й вираз обличчя нітрохи не змінилися. Його обличчя зроду не мало виразу. І не могло змінюватися. "І взагалі чи є в нього ім'я?" — подумав Усікава. Навіть якщо й немає, то не варто особливо дивуватися.
— Лише ви вдвох насправді бачили Аомаме-сан в обличчя, — сказав Усікава. — І яке ваше враження? Помічалося в ній щось особливе?
Онда злегка хитнув головою.
— Як ви сказали, вона по-своєму чарівна молода жінка. Але не красуня, здатна притягати до себе людську увагу. Спокійна, врівноважена. Начебто твердо впевнена у своїй професійній майстерності. А крім цього, нічим іншим не приваблювала. Враження від її зовнішності якесь невиразне. Не вдається докладно пригадати рис її обличчя. Просто дивина, та й годі!
Усікава знову глянув на Кінського хвоста біля дверей. Подумав, що, можливо, той хоче щось сказати. Але він не збирався розтуляти рота.
Усікава перевів погляд на Голомозого.
— Ясна річ, ви зуміли проаналізувати реєстр телефонних розмов Аомаме-сан упродовж останніх кількох тижнів, чи не так?
Онда хитнув головою.
— Такого ми ще не зробили.
— Раджу зробити. Обов'язково, — усміхаючись сказав Усікава. — Людина телефонує в різні місця і приймає дзвінки звідусіль. Самий аналіз реєстру її телефонних розмов само собою відкриває спосіб її життя. Не є винятком й Аомаме-сан. Роздобути реєстр телефонних розмов якоїсь особи не просто, але цілком можливо. Бо, що не кажіть, завжди знайдеться свояк.
Онда мовчки чекав продовження розповіді.
— Так от, коли я вчитався в реєстр телефонних розмов Аомаме-сан, то з'ясував кілька фактів. З жінками таке буває вкрай рідко, а от Аомаме-сан, здається, не любила вести телефонних розмов. Говорила нечасто й не дуже довго. А якщо іноді траплялися довгі розмови, то вони були винятковими. Здебільшого дзвонила на роботу, але як напівштатна працівниця працювала також з окремими клієнтами, а тому, обминаючи конторку спортивного клубу, по телефону домовлялася з ними безпосередньо про робочі плани. Таких дзвінків нараховувалося чимало. Наскільки я можу судити, вони не викликають підозри.
Усікава зробив на цьому паузу й, оглядаючи сліди нікотину на пальцях, думав про сигарету. Подумки запалював її, вдихав і видихав дим.
— Однак при цьому є два винятки. Перший — дворазовий дзвінок до поліції. Але не за номером 110, а до районного відділу дорожнього руху столичного управління поліції в Сіндзюку. Звідти також кілька разів телефонували до Аомаме-сан. Вона не має власного автомобіля, а поліціанти навряд чи тренуються індивідуально в елітному спортивному клубі. Тому, напевне, в цьому поліційному відділі вона має знайому людину. Хто ця людина, невідомо. Ще одне, інше, мене зацікавило — тривала розмова з невідомого телефонного номера. Дзвінки виявилися односторонніми. Аомаме-сан ні разу не телефонувала. Дізнатися щось про цей загадковий номер мені не вдалося. Звичайно, є телефонні номери, які завдяки певним технічним хитрощам зберігаються у таємниці. Але й до них можна дістатися, якщо докласти зусилля. Однак хто за цим номером ховається, я не встиг дізнатися. Звичайним способом замок у цій справі не відмикається.